МЕТА: Ознайомити дітей з цілющими скарбами землі, розповісти
дітям легенду про лікарські властивості сосни, ясена, тополі, череди.
Виховувати духовно багатих людей, добрі традиції: шанувати природу,
освячувати, оспівувати. Вчити берегти красу природи.
Матеріал: В груповій кімнаті на столах букети запашних осінніх
квітів, різнокольорове листя клена, каштана.
ХІД ЗАНЯТТЯ
- Любі діти, сьогодні я познайомлю вас з цілющими скарбами нашої
землі. Дуже багатий і різноманітний, квітчастий вінок України.
Як і люди, рослини мають свої домівки, свої звичаї та характери.
Одні рослини ростуть у соснових лісах, інші - з широколистяних, ще інші
- на луках чи болотах. Одні квітнуть з городах, а ніші на рівнині. Є
чимало таких рослин, що ростуть по всій Україні: щирим золотом зоріє
чарицвіт весняний, аж очі вбирає мереживо ромеп-зілля, рубіновими
іскрами горять гвоздики. А хіба можна описати красу буйноцвіття землі
нашої? (Запис співу солов'я).
- Отже, сьогодні починається перша радісна, приємна і повчальна
зустріч з зеленими друзями природи. Нехай від нині кожна з рослин стане
вашою подругою!
-Давайте оглянемо букети квітів, які стоять на столах. (Звучить запис музики «Як на ті чорнобривці»).
Вихователь веде дітей між столами, діти називають квіти.
- Мабуть нема в світі людини, яка б не любила цієї краси. Ми з вами на
протязі всього року будемо вчитися добирати букети квітів. Будемо
вивчати своєрідну «мову кожної квітки. Я розповім вам багато легенд,
казок про рослини.
- А чи знаєте ви, що крім краси майже кожна рослина, яка росте в природі приносить користь людині. Рослина для людини — це здоров'я. З
давніх-давен людина дружила з природою і природа давала лікарські
рослини. За часів Б. Хмельницького наші прапрадіди лікували козаків на
Запорізькій Січі. У давнину люди збирали різні лікарські рослини. Ось
послухайте, як колись, коли я ще була мала, ми ходили збирати траву в
нашому селі.
- На світанку, коли ще немає роси, люди розходились по гаях. Трави
збирали годин п'ять, а коли сонечко піднялося вгору, всі сходилися на
одному місці. Часто дівчата набирали оберемки красивих квітів.
Неграмотне збирання рослин може завдати збитків природі, а також і
людині.
- Діти, осінь вже одягла всі дерева в золоті парчеві шати пожовклого
листя. Настав час, коли природа готується до зимового спочинку.
Переважна більшість рослин вже відцвіли. Частина рослин ще доцвітає,
дозріває … То ж збираймося в парк, на галявину. Походимо тихенько.
Вихователь звертає увагу на загальний пейзаж парку, його красу.
- Більшість рослин, які навколо нас, благородні, їх називають лікарськими. Вони очищають повітря, лікують людей. Послухайте одну історію про трьох братів-ясенів: Було у матері 3 сини. Спритні, мов соколи, мудрі і добрі. Пішли вони до війська рідну землю боронити від ворога. Хоробро билися вони, ставали в бою пліч-о-пліч. Пішла про мужніх братів слава по всьому краю. Проте, сили були нерівні і вони відступали. Одного дня мати побачила, що сини б'ються вже під самою хатою. Далі відступати нікуди: перемога, або смерть. Але смерть братів — це поневолення народу.
- Сини мої, не допустіть рідний край до згуби! — скрикнула мати.
- Сини мої рідні, соколи мої спритні, захисники землі-матінки вірні!
Не вмирайте, не здолати вас ворогам, нікому я вас не віддам. Будьте ви
моїми синами, житимете ви поміж нами, станьте біля рідного дому
дужими ясенами!
І стали сини трьома ясенами. Вороги перелякалися і втекли. І земля
стала вільною. Більше ворог не наважувався йти на неї війною.
Приходили люди до ясенів по здоров'я, до матері за порадою.
Ось така історія про трьох братів. А ясен-дерево справді найближчий
захисник і помічник людини. Кора ясена допомагає у лікуванні
ревматизму, пухлин, розчиняє пісок у нирках. А свіже листя добре лікує
гнійні рани, лікує вуха. Такий ясен-дерево Геракла. Ніжний, дужий і
вірний друг людини, який росте біля кожної садиби. «Ясени, ясени. Бачу
вас за селом край дороги ...» - Вони справді стояли на краю села, ніби
зустрічали когось із далекої мандрівки.
А ось ще одна історія (сосна, череда, реп'ях, чистотіл).
Колись тут був маєток. Багато років пройшло і усе зруйнувалося.
Живу тому маєтку пан Турчин. Було в нього 3 дочки. Дуже красиві.
Батько посадив три сосни на їх честь. Посадив вія сосни і зятям, і онукам.
Кожен з роду мав своє дерево. Навіть із далеких країв він привозив якісь
дерева. Він знав природу, любив її; його бабця порозводила череду по
всіх озерах. Як починала цвісти череда, її зривали, рубали на січку, а баба
варила її. Виварену січку викидала, а свіжу насипала і знов варила. Потім
на дні залишалася смола. Нею баба лікувала людей. їй було понад 100
років. До неї приїздили люди з інших країн лікуватися. Там, кажуть,
повітря лікувальне було, бо Турчин знав, які дерева треба садити, щоб
повітря було чисте для здоров'я. Беріть вдихайте в себе смолисте повітря і
станете здоровими.
Прабабця Турчина лишила рецепти, які лікували шкірні хвороби.
— А ось дивіться, діти, який лопух росте. Це дивовижна рослина.
Росте і приживається скрізь, рано навесні тягнеться до сонця, перші
листочки викидає. Спочатку вони маленькі, а потім стають, як слонові
вуха. Вранці під росою вони такі дужі аж риплять. Лопух дуже корисний.
У нього великий корінь який підсушують, перетирають і добавляють
борошна. Лопух і лікар добрий. Якщо змивати відваром його кореня
голову, то буде міцнішим волосся.
— Ну, а тепер послухайте розповідь про те, як мати двох синів
виряджала нашу землю боронити. (Підвести людей до липи).
— Пора, сини-соколики в дорогу, бо дорога на Січ далека. А ще
приготувала ось торбинку цвіту з липи. Чи простуда неждана прийде до
вас, чи ще яка хвороба причепиться, а дерево липи - щоб ви знали, хату
береже від блискавки, бо ніхто ще не чув, щоб під липою кого вбило. Цвіт
липи помагає від простуди, від болю в животі і нерви заспокоює. А коли
жар, то на ніч випити навару, тільки ложку меду добавити і все пройде.
Взяли сини торбу і на прощання посадили біля старої липи дві
молоденькі. А ці липи колись з дітьми посадила я, а тепер вони вже
великі. Лікувальні рослини ростуть скрізь навколо нас. Лікувальну силу
має листя дерев. Наприклад: яблуневі листя, у яких аскорбінової кислоти
у 60 разів більше ніж у плодах. І як болісно, коли їх кидають під ноги,
топчуть.
Безглуздо вбивати живих істот, ми повинні берегти їх, як своє життя,
очі, руки, а витрачати ощадливо, як і власне здоров'я. Можливо, колись
людство оголосить всю землю недоторканим заповідником. І це треба
робити якнайскоріше. І я надіюсь, що мої вихованці поганого нічого не
зроблять, а навпаки, розумно і бережливо будуть користуватись дарами
землі.