СЦЕНАРІЙ ТРЕНИНГА ДЛЯ БАТЬКІВ


« БАТЬКИ І ДІТИ, ДІТИ І БАТЬКИ – ОДВІЧНЕ КОЛО, ЩО ЄДНАЄ ВСІ ВІКИ»


Ведуча: Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов ю і миром.

(Заходять діти з хлібом і сіллю, ставлять хліб на рушник на стіл).

Дитина 1: Що дитині треба?

Дім красивий білий,

І, як світлий образ,

Мамин погляд добрий.

Дитина 2 : Й батька доброго

Чути добре слово.

А ще було б добре –

Мати сестру й брата.

Разом : Свій уклін приносим ,

Рідним довго жити

І нас любити.

Ведуча: Важко виразити словами те особливе, світле, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас сердечні зв’язки з тією родиною, з якої, з якої ми вийшли. (Заходять батьки і стають півколом).

Гра «Знайомство» (З Клубочками).

Ведуча: Тож давайте знайомитися. Я знаю, що ви в мене найкращі: щирі, добрі, відзивчиві. Хочу, щоб всі з вами познайомилися. Знайомство почнемо з мене, і почнемо такими словами: «Я себе не нахваляю, але…Я Слєпченко Любов Макарівна – досвідчена, компетентна, весела». (Кожен з членів родини називає себе і основні свої характерні риси. При цьому вони передають нитку з клубочка, а в кінці ведуча замикає коло ниткою).

Ведуча: Батьки і діти, діти і батьки,

Одвічне коло, що єднає на віки.

(Батьки з дітьми сідають на свої місця).

Ведуча: Щаслива родина – щаслива країна. Щасливі ми і пишаємось тим, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій і співучій землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, діти, тут корінь роду українського. І я хочу зараз вам розповісти, чим славиться народ України, яке його основне багатство та скарб. Є така легенда, ось послухайте.

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – власність, Польщі – здатність до торгівлі,, італійці отримали хист до музики…

Обдарувавши усіх, піднявся Господь Бог зі свого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок. «Хто ти? Чого плачеш?» - запитав Господь. «Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля. У хаті немає правди і волі», - відповіла дівчинка. «Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?»

Дівчинка вже хотіла йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її: «Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – доброта».

Узяла дівчина – Україна подарунок, міцно притиснула його до серця. Вклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла доброту в народ.

Ведуча: Людина, яка не знає минулого, не має і майбутнього. То ж зараз давайте з ясуємо, чи ви знаєте щось про минуле нашого народу.

Гра «Що? Де? Коли?» (Вихователі задають питання батьківській громаді - мультимедія).

Запитання:

1. Уявлялось в народі, що її Бог дає при народженні кожній людині. Вона може бути доброю і злою, прихильною і жорстокою. Але її все одно і конем не об їдеш. (Доля).

2. Що шукають в лісі на Івана Купали? (Папороть).

3. З чим ще, крім дівування, молода прощається на весіллі (З косою).

4. «Чорний ящик». Загадка про вербу. Вносять чорний ящик з вербовою гілочкою всередині.

Ведуча : розкажіть будь ласка, як раніше використовували вербу у народі? Які існували повір’я?

Родина №1 : Верба ніби позначка води на земній карті. Тому й криницю копають завжди під вербою, бо на сухому місці це дерево ніколи не росте “ Де срібліє вербиця, там здорова водиця ”,- говорить народне прислів’я. Наші предки спостерігали ще одну характерну здатність верби – бути природнім фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок та озер. Ось чому люди (й сьогодні беруть) воду для пиття у річці під вербою. Та й не один завзятий рибалка ловив добрячого сома або щупака в заглибинах під вербовим корінням, риба також любить чисту, оздоровлену воду. Цікаво й таке: у селах, де копають колодязі на куток, тобто на 10-15 дворів, люди у відра з набраною водою завжди кладуть вербову дощечку завбільшки з долоню. Такий вербовий кусник дезінфікує воду, поліпшує її смакові якості, надаючи їй “ вербного духу”, що його утворюють смолисті речовини.

Родина №2 : Вербовий дух люблять і бджоли. Перший узяток ранньої й теплої весни вони беруть з жовтих вербних сережок, оскільки дерево починає рано квітувати. Правда, вербовий мед менш корисний, ніж гречаний або липовий, проте з нього виходить найсмачніша медівка.

Високо цінуються вулики з вербових дощок або цілих колод - довбанки. Бджоли в них добре розмножуються, менше хворіють і , як кажуть пасічники, веселі. А веселі бджоли, як і люди - працьовитіші. Цьому сприяє і запах у вулику.

Родина №3 : Є ще одна властивість цього дерева – тримати тепло або прохолоду. І спекотний літній день у затінку верби завжди прохолодніше, ніж під іншим деревом. Річ у тім, що у верби завжди багато води. У сухих вербових дошках водяні пари заповнені повітрям, яке є чудовим теплоізолятором. Тому вербові вулики й тримають прохолоду влітку, а тепло взимку.

Родина №4 : Здавна на Україні творці музичних інструментів використовували легку, дзвінку, голосисту і гнучку вербову деревину для виготовлення кобз, бандур, які впродовж багатьох поколінь у руках народних співців возвеличували дух вільнолюбства, звитяжної боротьби за соціальне і національне визволення, прославлення видатних Батьківщині героїв. Вербова деревина здавна використовувалася і для виготовлення меблів, човнів - довбанок, дерев’яних ложок та іншого начиння. Вибирався колись чоловік у дорогу - обов’язково брав із собою ложку. Нерідко ложка на Запорізькій Січі слугувала для перевірки добровольця. Запрошували до гуртової каші, де кожен виймав свою ложку. Хто не мав саме вербної ложки, того підозрювали як ворога, який намагався пробратися в козацький табір.

Родина №5 : Верба – дерево цілюще. З лікувальною метою використовується кора з дво - або трирічних гілок, у якій містяться смоли та флавонові глюкозиди. Настій з вербової кори знижує температуру, оскільки спирт окислюється в організмі, перетворюючись на саліцилову кислоту. Вербова кора застосовується при ревматизмі, простудних захворювань, головному болі, невралгіях, при розладах шлунку. Ванни з вербового настою запобігають потінню ., при різних шкірних захворюваннях.

Ведуча : З вербою пов’язаний і прихід весни та велике християнське свято Пасхи, якому передує Вербна неділя. Букетик кучерявих котиків, які вважаються чи не найпершими весняними квітами, порадують кожного. Пухнасті, як маленькі курчатка, котики випромінюють тепло і ласку , несуть запах весни.

Запитання для гостей: Як називаються відносини, що засвідчують статус жінки, яка має вирішальне слово і вирішальні дії під час Трипільської культури (Матріархат).

Ведуча: Природа сказала жінці: будь прекрасною – якщо зможеш, мудрою –якщо хочеш, але розсудливою ти повинна бути неодмінно.

(Вірш М.Духонової «Сім я»):

Коли ж то з явилося слово сім я?

Раніше про нього не чула Земля…

Сказав ніжній Єві могутній Адам:

«Тобі, моя люба, я серце віддам».

А хто ж про кохання розкаже мені?

Із ніжністю Єва промовила: «Я».

Хто ж виростить дочок мені і синів?

Тихим відлунням почулося: «Я».

Хто ж приголубить мене з добротою?

Я приголублю, твоя королева…

Хто в щасті і горі буде зі мною?

«Я » - твердо сказала Адамові Єва.

Хто сумніви й болі розрадить мої?

Хто буде чекати вночі і в імлі?

Хто дім берегтиме – один на Землі?

Я буду, єдина, Адаме, я,я!

Промовила Єва знаменні сім «Я».

І звідти пішло світле слово «сім я».

Ведуча: А зараз я вам пропоную розгадати прислів я. у них закодована різнобічна інформація про явища життя. Прислів я та приказки впливають не лише на розум, а й на почуття людини. (Розгадування прислів їв за допомогою схем).

Гра «Машина часу».

Ведуча: Гарна та сім я, де зростають гарні діти. Важливу роль у вихованні дитини відіграє мікроклімат родинного життя, його спрямування. Щоб покращити мікроклімат нашої зустрічі пропоную пограти.

Гра «Татові справи, мамині справи».

(Перед кожною дитиною лежать коробки: червона і синя. Ведуча називає різні справи, а діти кладуть фішки в ту чи іншу коробку або в обидві одразу, якщо вважають, що мама і тато однаково те роблять).

Запитання:

1. Хто вам читає книжки?

2. Хто ходить з вами гуляти?

3. Хто частіше грає з вами в ігри?

4. Хто купує хліб та інші продукти?

5. Хто миє посуд?

6. Хто прибирає в хаті?

7. З ким ви частіше виконуєте різну роботу?

(Підраховують результати в коробках).

Ведуча: А зараз я вам розповім історію для натхнення.

- „ Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.

-Тату, можна в тебе щось спитати?

-Звичайно, що сталося?

-Тату, а яка в тебе зарплатня?

-Це не твоя справа! — обурився батько. — І навіщо це тобі?

-Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?

-Ну, взагалі, 500. А що?

Тату, — син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.

- Тату, ти можеш мені позичити 300?

Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. — Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш. Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері.

А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?”

Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей”.

Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.

-Ти не спиш, синку, — запитав батько.

-Ні, тату, — відповів хлопчик.

-Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся. Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.

Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.

Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, — відповів хлопчик. – Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами”.

-Наші діти абсолютно переконані, що їх тата знають все на світі. І звичайно ж, не знайдеться в залі жодного тата який не відчував би почуття гордості за свою дитину. А адже іноді хочеться поділитися з друзями та колегами, які чудові діти у нас ростуть! Чи Не правда? Татам пропонується дати епітети своїм дітям.)

Ведуча : А зараз ми побачимо, як наші тата проводять час із дітьми.

Гра "Іграшка своїми руками" – зробити разом з дитиною іграшку і презентувати її.

Ведуча : А тепер я пропоную пригадати, що слугувало Вам першими музичними інструментами в дитинстві. На чому ви любили грами? (Відповіді батьків). Справді, спочатку було брязкальце, далі – ложка, кришка від каструлі, а потім - все, що попадало під руки. Пропоную Вам перетворитися як колись у дитинстві на маленьких музик і зіграти разом зі своїми малюками у незвичайному оркестрі. А заодно і побачити, хто в сім’ї грає першу скрипку. ( Гра «Музики)

Ведуча : В давнину, старі люди говорили, що українська хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує сімю і пісню, і вишиванкою, добрим словом і поглядом – є берегинею. Хата. Піч. Мати в хаті була головою, бо вона випікала хліб. А хліб – то життя. Ось і сьогодні наші мами продемонструють, які вони гарні господині.

( Перед гостями жінки демонструють свої буханці хліба і кожна розповідає про свою випічку)

1. В крихтах хлібця – зерна життя, щастя людського.

2. За давньою народною традицією, хліб в Україні дуже шанували. Без нього наш народ не уявляє свого життя. Народжувалася в родині дитина – до неї йшли з хлібом, щоб дитина росла здоровою і в достатку. Відбувалося весілля - йшли з хлібом, щоб молодята були щасливими і жили вік свій заможно.

3. Виряджали сина в далеку дорогу , мати загортала у вишитий рушник свіжу паляницю і разом з рушником вручала її синові, щоб дорога була доброю і щасливою, щоб не голодував син ніколи і завжди повертався до отчого дому.

4. Справляли люди новосілля, то до них теж приходили з хлібом, щоб жилося у цій хаті щасливо і завжди було що їсти і пити. Це давні традиції нашого народу.

5. Ось і сьогодні ми всі принесли паляниці, щобв в цьому дошкільному закладі було затишно та добре, бо в цьому хлібі закладено сонце українське.

Ведуча : Хочеться думати, що сьогодні кожен для себе взяв щось корисне, про щось замислився, щось переоцінив.

Життя по різному складається в людини.

Бо це вже як судилося кому;

В одних воно як пісня лебедина,

А в інших наче зовсім не було.

Та мова наша нині про родину,

Про дітвору й поважних їх батьків,

Про те, що має кожен з нас

Чудових доньку й сина

І хай так буде упродовж віків.

- Кожна людина про щось мріє. Нехай всі ваші мрії і бажання завжди збуваються . Я пропоную вам із наших квіточок зробити оберіг. Подивіться, у вас є пелюстки квітів. Вони різного кольору. Але кіточки ці непрості. Вони мають чарівну властивість – властивість виконувати бажання. То ж давайте зараз всі напишемо на пелюстках квітів свої бажання і зробимо віночок – віночок бажань.

( гості і батьки пишуть побажання і формують із квіточок вінок)

Ведуча: Ось і завершується наша з вами сьогоднішня зустріч.

В Україні кажуть : «Від родини йде щастя людини, без сімї немає щастя на землі.

Батьки і діти, діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Хай квітне життєдайне наше поле

І не на день майбутній,

А на всі віки.

/Files/images/23.gif

Кiлькiсть переглядiв: 566