Доповідь для завідуючих.


Сл.1 Доброго дня щановні керівники дошкільних закладів!Сьогодні я хочу поділитися з вами досвідом своїм та досвідом колег практичних психологів за темою ,,Допомога дітям дошкільного віку у конфліктний та посткофліктний період’’

Сл.2 Я вважаю ,що на цей час ця тема актуальна,тому що Україна переживає складну соціально-політичну ситуацію.Продовжуються бойові дії Донецькій і Луганський областях,не зменшується потік біженців з окупованих Криму і Севастополя.Десятки тисяч людей змушені покинути свої домівки і тимчасово переміститися в інші регіони нашої держави.За останніми даними Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ )понад 230 тисяч людей стали вимушеними переселенцями.Є сім’ї що втратили житло,своїх близьких,є поранені.

Тому особливо зростає необхідність свідомої активності керівників навчальних закладів,спрямованої на підтримку,регулювання і формування здорового соціального-психологічного клімату у педагогічному колективі і закладі в цілому.

На сьогоднішній день ситуація складна тим ,що протистояння триває і важко передбачити час та спосіб його його завершення.Це посилює тривожні настрої в суспільстві,страхи,розчарування і вимагає адекватної роботи педагогічних колективів і особливо працівників психологічної служби.

Сл 3 Кризові явища,які нині переживає українське суспільство,складна політична та економічна ситуації,нестабільність,продовження бойових дій на сході України,постійна нависаюча загроза загострення конфлікту спричиняє значне нервове напруження,тривожні стани,страхи,розчарування,що негативно впливають на психологічне здоров’я людини.У такій ситуації найбільш вразливими та чутливими до переживань дорослих,до інформації яку чують на вулиці ,із ЗМІ чи отримують у дитячому садочку-є діти.Доросла людина ще може справитися з такою ситуацією,захистити себе від потоку негативних новин,від політичних суперечок і розмов,але для дітей подібні життєві уроки можуть бути достатньо травмуючими.Знаходячись один на один із потоком новим та чуток,дивлячись на переживання дорослих,діти починають домислювати,фантазувати,у зв’язку з чим відчувають реальну загрозу їх життю та життю близьких людей,що може спричинити порушення базової довіри до світу та дорослих,актуалізацію страхів,психоматичні захворювання,посттравматичні стресові розлади неврози,тощо.

Сл 4 Новим змістом-змістом сьогодення-наповнилося відоме багатьом поняття діти війни.Тепер у цій категорії-діти,які опинилися із родиною в епіцентрі подій на сході нашої країни.Усіма доступними засобами і способами,пронизаними безмежною батьківською любов’ю і теплом людських сердець,залікувати душевні рани дітей,стерти з їхньої емоційної памяті страхи і болі,переконати в емоційній захищеності та усунути тривоги за майбутнє.

Діти,які ніби далеко від тривожних подій,час від часу також піддаються впливу інформації про далеку-близьку війну і все,що пов’язане із жахливими подіями на бойовому полі.Щодень виникає запитання як і про що говорити з дошкільниками? І чи говорити про це взагалі? Як допомогти подолати посттравматичний стрес?Складно знайти однозначну відповідь на ці запитання.Головне,маємо пам’ятати заповіді-,,Не зашкодь!’’ та ,,Не упусти можливості!’’

Воєнні події в Україні непокоять кожного.Діти також активно обговорюють їх із батьками,педагогами,однолітками.Проте щоразу виникає питання: дорослий має ініціювати розмову про страшні і складні події,які дитина пережила чи лише чує про них,або ж має лише відгукуватися на запитання дитини?Тож яку позицію варто обрати дорослому?Я схильна вважати ,що спеціальна тема війни-не для дошкільного дитинства і обговорювати її з дитиною чи групою дітей не варто.

Сл 5 А от коли самі діти є ініціаторами розмов з дорослими про війну ,маємо з особливою увагою відгукнутися.Дитину потрібно зацікавлено вислухати,зрозуміти джерело інформації,емоційну включеність дитини.Під час довірчої бесіди дорослий має всіляко прагнути навести порядок в міркуваннях дитини,вселити впевненість у захищеності.У разі сімейної тривоги чи біди дитині потрібна максимальна кількість любові й тепла,співучасті і підтримки в усьому-цього забагато не буває.

У дитячому садку маємо організувати життєдіяльності у такий спосіб,аби повсякчас діти відчували панування дружби,краси,любові,поваги,співчуття й захищеності.

Сл 6. Пропоную до вашої уваги рекомендації для педагогів ,як допомогти дітям подолати посттравматичний стрес:

-Заохочуйте дитину до виконання щоденних справ.Повернення до звичного режиму життєдіяльності дасть дитині змогу відчути,що вона в безпеці.Вона має розуміти,що навчальний заклад-безпечне місце для неї.Будьте спокійними і виваженими,заспокоюйте дитину,уникайте додаткового тиску на неї.

-Надавайте дитині можливість вибору.Здебільшого травматичні події призводять до втрати контролю,хаосу,тому можливість вибору або контролювання за умови що це можливо дадуть дитині змогу почуватися в безпеці.

-Оберіть дорослого,який зможе забезпечити дитині додаткову підтримку.Домовтеся з дитиною,до кого вона зможе звернутися в разі необхідності.

-Зберіть максимум інформації щодо систем переадрисації для дітей,які які потребуть спеціалізованої допомоги фахівців.Якщо дитина має серйозні проблеми,що не зникать із плином часу,її потрібно направити до відповідного фахівця.

-Не слід замовчувати травмуюючу ситуацію.Дитині складно просто забути про все.Тому варто вислухати її,обговорити почуття та міркування,які виникають у неї з приводу того,що відбувається.

-Будьте готовими до непростих запитань Чому відбулася та чи та подія продемонструйте своє ставлення до ситуації,Чи все буде добре не давайте неправдивих обіцянок і марних надій,однак розкажіть,що рятувальні організації,волонтери,міністерства,військові та міліція роблять усе можливе для відновлення миру та порядку.

-Оголосіть хвилину мовчання.Поясніть дітям,що в такий спосіб вшановують загиблих.

-Подбайте про те,щоб дитина мала можливість гратися і працюватися разом з однолітками,адже їхня підтримка дуже важлива для неї.

-Будьте готовими до діалогу з дитиною.Вона має знати,що ви готові її вислухати.Давайте прості та реалістичні відповіді на запитання дитини про травмуючі ситуації.

-Подбайте про безпечне місце,у якому дитина зможе розповісти про те,що з нею сталося.Вдведіть певний час для бесіди,щоб допомогти їй зрозуміти,що обговорювати те,що сталося,-нормально.

-Підтримуйте дитину у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху.Допоможіть їй обрати оптимальні стратегії для тієї чи тієї ситуації,зверніться до її попереднього досвіду долання стресу.

-Будьте пильними до явиш навколишнього середовища,які можуть спричиняти певну реакцію в дитини,яка переживає пост травматичний стрес погіршення погоди,гучні звуки,роковини трагічних подій тощо.Передбачайте кризу і надавайте додаткову підтримку в ситуаціях,що можуть бути нагадуванням про травмуючи події.Допомагайте дитині підготуватися до цієї кризи.Поперереджайте дітей,якщо збирається,наприклад,увімкнути світло,різко підвищити голос тощо.

-Чинить опір намаганням дитини залучити вас до негативного переживання,травми.Іноді діти провокують педагогів на повторення образливих ситуацій,адже вони долають стрес шляхом реконструювання травми за допомогою гри або взаємодії з іншими.

-Бережіть власне емоційне та фізичне здоровя.Дитині,яка бачить поруч упевнених,спокійних та бадьорих дорослих,швидше вдається нормалізувати свій стан.

Сл 7 Пропоную до вашої уваги поради для батьків, як підтримати дитину, яка переживає посттравматичний стрес.

-Подбайте,аби дитина перебувала в теплі та безпеці,подалі від шуму та значного скупчення людей.

-Частіше обнімайте та притуляйте дитину до себе.

-Говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом.

-Приділяйте дитині якомога більше часу та уваги.

-Постійно нагадуйте дитині,що вона в безпеці.

-Поясніть дитині,що вона не винна в тому,що сталося.

-Намагайтеся не розлучати дитину з тим ,хто піклується про неї-із братами,сестрами,близькими.

-Дотримуйтеся звічного режиму життєдіяльності дитини.

-Відповідайте на запитання дитини про події,що відбулися,простими словами,без подробиць,що можуть її налякати.

-Дозволяйте дитині бути поруч із вами,якщо їй страшно.

-Будьте терплячими,якщо дитина повертається до поведінки,яка властива дітям молодшого віку.

-Створюйте умови для ігор та відпочинку дитини.

Сл 8 Крім рекомендацій хочу запропонувати вам практичні вправи,

які допоможуть дітям зняти психологічне напруження.

Сл 9 Просвітницька робота з батьками.

1. Інформування дитини про події, що відбуваються.

Обов’язково зважати на вік дитини – пояснювати їй зрозумілими словами, без вдавання в подробиці, не більше ніж вона запитує, максимально спокійним, врівноваженим голосом, не використовуючи фрази типу: "тобі цього не зрозуміти", "ти занадто маленький", "підростеш –дізнаєшся". Найголовніші установки, які повинні транслюватися дитині від батьків: "Ти під захистом і опікою, ми поруч, тобі нічого не загрожує".

Якщо в сім’ї хтось воює в зоні АТО, не можна приховувати цю інформацію від дитини. Якщо це зробити, то є великий шанс, що коли вона дізнається правду, то може сприйняти факт приховування, як зраду близьких людей. Це може негативно вплинути на її емоційний стан, довіру до батьків та до світу.

Маленьким дітям можна розповідати про ситуацію в країні за допомогою казок, в яких завжди добро перемагає зло. Це дозволяє дітям зрозуміти, що добрі, сміливі люди, за участі й допомоги інших зможуть перемогти будь-яку ворожу силу.При дитині не варто дивитися новин, в яких демонструються смерті, вибухи, плач, крики тощо.Якщо так сталося, що дитина стала свідком такої інформації, необхідно ніжно пригорнути її, притиснути міцно до себе і повідомити, що в країні зараз неспокійно, багатьом людям важко, але дорослі справляться із цією проблемою і все буде добре.

2. Надання можливості виходу негативним емоціям.

допомогти такі види діяльності як гра, малювання, ліплення, взаємодія з піском, водою, заняття фізкультурою, танцями, плаванням тощо.

Розглянемо застосування деяких арт-терапевтичних технік, спрямованих на вивільнення у дітей негативних емоцій, агресивних проявів.

Сл 10 Робота з м’яким матеріалом: глиною, пластиліном, солоним

тістом. Зазвичай, у такій роботі дитина демонструє накопичену енергію: ліпить або розминає, стукає по глині кулачком, відриває шматочки від виліпленої фігурки, втирає пластилін у картон чи папір.

Малювання:

– На вільну тему, використовуючи не лише пензлики, а й пальці та долоні. Подібна робота сприяє

розслабленню і дає позитивний емоційний заряд.

– Старшим дошкільникам можна пропонувати наступні теми для малювання: "Образа", "Щастя","Дружба", "Злість", "Радість", "Мир" та інші.

– Домальовувати на малюнках-піктограмах (обличчя людини, фігури людей) те почуття чи ту емоцію, яку дитина зараз переживає. Потім вона називає, що це за переживання, чому вона в такому стані та розфарбовує фігурку тим кольором, який відповідає даній емоції.

– Прийом "швидке заштриховування". Дітям пропонуються вже готові шаблони чи вони самі створюють малюнок, який енергійно замальовують олівцями.

– Дитина в хаотичному порядку наносить плями фарби на папір, а потім згинає листочок навпіл,розкриває його і називає різні образи чи домальовує якісь деталі, щоб утворився завершений образ будь-якого предмета чи людини.

З метою корекції підвищеної агресивності, дітям пропонуються такі заняття як марширування,тупання ногами, розривання паперу, фехтування надувними мечами, "бій" з боксерською грушою і т. п.

Можна використовувати також "шумовий оркестр", в якому картонні коробки заміняють барабани, а порожні пластмасові пляшки – барабанні палички.

3. Емоційна підтримка та психологічний комфорт і безпека.

У сім’ї потрібно створити ще більш люблячі стосунки – більше тілесних контактів (обнімання,притискання, погладжування, масаж тощо), проведення сімейних свят, традицій, щоб дитина відчувала,що з батьками безпечно.

Ефективними є навіювання установок: "Ми тебе любимо", "Батьки поруч", "Все буде добре", "Ти у безпеці".

Створення оберегу. Психологічна функція оберегу – створення почуття захищеності, впевненості в небезпечній ситуації, зниженні рівня тривоги. Оберіг можна зробити з полімерної глини, солоного тіста, глини, ниток, тканини тощо. Створений спільно з батьками оберіг можна повісити на шию чи покласти в кишеню дитині, формулюючи установку: "Коли нас поруч немає тебе захищає цей оберіг".

Створення янгола. Спільно з дитиною можна створити із паперу янгола чи гірлянду із янголів та повісити над ліжком, на стіні чи в шафочці в садочку. Сам процес створення янголів дозволить дитині відчути комфорт, захищеність, безпеку.

"Хатинка для дитинки". Дитина часто шукає притулку в "споконвічно безпечному місці" – ніби

повертаючись в утробу матері. Тому корисно робити хатини, будиночки, грати в хованки, прикриватися ковдрою або простирадлом.

Прийом "Колихання". Запропонована тілесна практика повертає безпеку і дає дитині енергетичний ресурс. Дорослий сидить на підлозі, обіймає дитину, яка сидить перед ним за спину, обхвачує її ногами і руками. В такій позі, трохи погойдуючись, шепочемо щось приємне і спокійне на вушко.

Корекція страхів. Найбільш адекватний варіант поведінки дорослих, які прагнуть допомогти дитині подолати страх – ставлення до страхів без зайвого занепокоєння та фіксації, читання моралі,засудження і покарання. Якщо страх виражений слабо і проявляється інколи, то краще відволікти

дитину, зайняти цікавою діяльністю, пограти у рухливі, емоційно насичені ігри, вийти на прогулянку,покататися на санчатах, лижах, велосипеді тощо. В такому випадку багато страхів розсіюються. Але коли дитині часто сняться кошмарні сни, вона боїться залишатися дома сама чи говорити про свої страхи дорослим, у таких ситуаціях необхідно серйозно ставитися до переживань дитини, підтримати її,заспокоїти та порадитися зі спеціалістами. Дитині можна сказати, що багато людей відчувають тривогу,страх, гнів, безпорадність, що ці почуття є нормальними, природними, що сміливі люди також бояться,проте їм вдається "приборкати" власні страхи. Їх можна намалювати, виліпити, програти, "вивести" ізвнутрішнього світу назовні.

Діти, які пережили травматизацію, часто перестають відчувати контакт ніг із землею (втрачають опору, "заземленість"). З ними можна грати, малювати, ліпити, протанцьовувати образи рослин(особливо дерев), приділяючи особливу увагу корінню і міцному стовбуру. Можна пограти в"вирощування велетенських ніг", уявляючи, що ноги стають величезними і міцно утримують у рівновазі,не даючи розгойдуватися від вітру (вітер – як метафора змін, подій, на які ми вплинути не можемо).

Також можна укладати таких дітей спати з додатковою опорою для ніг (покласти під ноги складений рушник чи маленьку подушечку).

Сл 11 Просвітницька робота з вихователями. Психолог акцентує увагу вихователів, як правильно подавати інформацію з приводу ситуації в країні, як керувати ігровою і творчою діяльністю дітей з метою зниження психоемоційної напруги. Діти дошкільного віку продовжують відображати у грі все, що відбувається навколо: моделюють доросле життя, конфліктні ситуації, будують барикади, грають у війну, військових, інсценують бійки, стрілянину, поранення, смерть. Зараз ці ігри особливо потрібні дітям, щоб знизити напругу. Особливо важливими є ігри на відреагування агресії: дитина може"озброюватися", нападати або захищатися, бути пораненою або "убитою" в грі. Все це є нормальним способом маленької людини справитися зі стресом. Можна запропонувати дитині "битву" подушками,повітряними кульками, зім’ятим папером тощо.

Для зняття напруги, відновлення відчуття балансу і спокою можна проводити з дітьми дихальні вправи. Наприклад, просимо дітей сісти зручно, великим пальцем правої руки притиснути праву ніздрю і зробити глибокий вдих через ліву. Потім закрити ліву ніздрю безіменним пальцем і видихнути через праву ніздрю. І так здійснити декілька циклів – вдих через одну ніздрю, видих через іншу.

Також вихователі можуть підібрати казки та оповідання, в яких йдеться про те, як добро перемагає зло. За мотивами таких казок діти можуть малювати, ліпити, придумувати нове закінчення чи навіть власні казки.

Психологічний супровід дітей дошкільного віку в період політичної та економічної нестабільності повинен відбуватися в напрямку роботи з самими

дітьми, їх батьками та вихователями. Саме комплексний підхід дозволить попередити або мінімізувати негативні наслідки конфліктних подій для найбільш психологічно незахищеної категорії суспільства –дітей.

Сл 12 Безпосередньо для дорослих хочу запропонувати практичні вправи,які допоможуть батькам та педагогам зняти психологічне напруження.

Практична вправа «Як позбутися стресу»

Мета: допомогти педагогічним працівникам та батькам знайти різні методи психологічного розвантаження.

(Кожен з педагогічних працівників та батьків отримує по повітряній кульці. Психолог пропонує їм пригадати ті ситуації у стосунках з дітьми, що викликають у них роздратування, гнів, розпач, незадоволення, безсилля. У колі кожен учасник по черзі називає ситуацію, після чого один раз надуває свою кульку.Учасники, які у стосунках з дитиною відчувають такі самі труднощі, надувають свої кульки.Коли всі учасники проговорять ситуації, психолог просить усіх звернути увагу на свою кульку і порівняти її зі стресом, що виникає через накопичення різних негативних емоцій.

Психолог запитує про те, які саме методи психологічного розвантаження вихователі та батьки використовують, щоб позбутися напруження. Психолог просить кожного із учасників назвати свій метод здуваючи кульку різним способом. Якщо інші учасники також використовують такий метод або могли б це робити в майбутньому, вони також поступово здувають свої кульки.

Психолог узагальнює отриману інформацію).

Вправа-релаксація «Море»

(під музику«Шум моря». Психолог пропонує вправу з власного досвіду для зняття напруження )

Мета: навчити педагогічних працівників та батьків методів розслаблення та позбавлення психологічного напруження.

Практичний психолог. Розслабтеся - заплющіть очі. Ми відчуваємо тепло, спокій. Тепер уявімо, що ми з вами на березі теплого, лагідного моря. Лежимо на м'якому пісочку й усміхаємося сонечку. Воно ніжно торкається своїми промінцями наших рук: лівої, правої», обох (двічі). Нам приємно відчувати тепло сонечка. У нас гарний настрій. Аж ось війнув легенький вітерець. Як любо вдихнути свіжість моря. Зробимо вдих-видих (двічі).

Вдихаємо на повні груди. Нам подобається слухати прибій. Слухаючи прибій, ми відпочиваємо. Відпочивають наше тіло, думки. Голова ясна й легка. Тіло - немов пушинка. Аж ось нарешті на обрії з'являється корабель-вітрильник. Він повільно наближається до острова. Ми так само повільно сходимо на його палубу. Крок - вдих, крок - видих; ще крок - вдих, ще крок - видих. Ми відчуваємо безмежність простору. Майже можемо доторкнутися рукою неба. Море напуває нас своєю свіжістю. Корабель підпливає до берега. Морська подорож завершилася. Ми сходимо на землю. Розплющіть очі, потягніться. Втоми вже немає, ви збагатились енергією. І нехай стрес і напруження залишать вас! Бажаю вам провести решту дня цікаво й у доброму настрої.

Рефлексія вправи (батьки обговорюють свої почуття і враження від вправи)

Вправа «Чарівний глечик»

Шановні присутні! Для того, щоб підбадьоритися я пропоную вам дістати по одному папірцю з «чарівного глечика», який підкаже, що на вас чекає сьогодні або що вам потрібно зробити найближчим часом. Бажано таких папірців виготовити для себе найбільше і діставати їх по одному щоранку. Ці побажання чарівно впливають на настрій, підбадьорюють, надають упевненості. Орієнтовні побажання у «чарівному глечику»:

· Тобі сьогодні особливо пощастить!

· Життя готує тобі приємний сюрпризі

· Усе складається для тебе найкращим чином!

· Сьогодні твій день, щасти тобі!

· Сьогодні Фортуна з тобою разом!

· Пам'ятай: ти народилася, щоб бути щасливою!

· Сьогодні очікуй прибутку!

· Люби себе такою, якою ти є, - неповторною!

· Пам'ятай, що ти кохана!

· Потурбуйся про здоров'я свого тіла!

· Зроби собі подарунок, ти на нього заслуговуєш!

· Вищі сили оберігають тебе!

· У тебе є все, щоб насолоджуватися життям!

· Усе, що потрібно тобі, легко приходить до тебе!

· Усі твої бажання та мрії реалізуються, повір у це!

· Сьогодні з тобою спокій і радість!

· Сьогодні щасливий день!

(практичний психолог роздає папірці із «чарівного глечика»)

Сл 13 Практичний психолог. Психологи стверджують: дорослий є носієм цінностей, які передає дітям. Вони наслідують наші слова і погляди, емоції та поведінку. Мудрість, доброта, щирість та інші чесноти передаються дітям від значущої для них людини. Тому маємо зважувати кожне своє слово, емоцію. Бути поміркованими, об’єктивними, толерантними і терпимими до інших, співчутливими і щедрими. Вміти мислити самостійно і при цьому поважати думку іншого, відповідати за свої слова і дії.

Сл 14 Практичний психолог. Лише таких педагогів і батьків по-справжньому шануватимуть і любитимуть діти. Лише такі дорослі здатні вберегти від руйнування дитячу душу.Збережемо наших дітей-збережемо майбутнє нашої України!

Відеоролик ,,Діти України’’

/Files/images/22.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 300