Дитячі страхи, поради вихователям щодо їх подолання


Дошкiльний вік - перiод, коли у ди­тини починає формуватися мораль, об­раз власного «Я», виникає проблема розiбратися у взаєминах мiж людьми. Малюк потрапляє у світ нових емоцiй, почупiв, стикається з життєвими ситуацiями, якi часто не може пояснити. Внаслiдок чого у дитини виникають страхи. Дiти можуть боятися незнайо­мих людей, вигаданих істог, лишатися самими вдома, транспорту, лiкарнi, крові, уколiв, фiзичного та словесного покарання, страшних снів, стуку в дверi, дитсадка, заходити в рiчку.

Проте малята ще не здатнi усвiдоми­ти такі почупя, як страх. Розумiння з'являться лише у старшому дошкiльно­му вiцi. Страх стає бiльш складним по­чуттям, набуває рiзних форм i видiв. Дитина боїться осуду колективу, вiдчу­ває страх бути не прийнятою в гру, страх самостiйностi. Усвiдомивши свій страх, дитина починає з ним боротися. Деякi батьки помилково вважають, що почуття страху сприяє формуванню у дитини слухняностi, що страх - швид­коплинне переживання, яке не завдає дитинi великої шкоди. Тому й сьогоднi застосовуються як дисциплiнний метод фiзичне й моральне покарання.

Тож знайте, що залякування - згубне для психiки дитини. Якщо у дитини ви помiтили будь-який страх, бийте на спо­лох, це вже першi симптоми того, що вона зазнає великого внутрiшнього напруження, не може впоратися з власними емоцiями та труднощами.

Нервова система дошкiльнят ще слаб­ка, тому самостiйно їм подолати страхи дуже важко. I тут на допомогу дитинi повиннi прийти i батьки, i працiвники дитсадка або школи.

Поради для вихователiв:

1. Встановітъ тiсний контакт з батька­ми своїх вихованцiв.

2. Новачку нехай саме дiти поясню­ють правила поведiнки в дошкiльному закладi. Спочатку це можна доручити комусь iз дiтей, а вже потiм познайоми­ти з усім колективом.

3. Стежте, щоб встановленi правила поведiнки у групi не призводили до емоцiйного та фiзичного приниження когось iз дiтей його однолiтками.

4. Вигадайте для окремих дiтей умов­ний «секретний сигнал», який нагадував би їм про те, що вони зробили щось не так, i це треба негайно виправити.

5. Використовуйте умовні знаки з кольорового паперу, щоб сигналiзувати не словом, а знаком про необхiднiсть змiнити поведiнку дiтей у гурті на невеликий перiод. Наприклад: говорити не можна - червоний трикутник, можна гратись, рухатись - зелений.

б. На заняттях застосовуйте прийоми гуманної особистiсно орієнтованої педагогiки спiвробiтництва (вiдповiдь на вушко).

7. Обговорюйте з дiтьми рiзноманiтнi способи виходу з ситуацій, якi склалися чи могли б скластися у життi групи.

8. Надайте дитинi можливiсть визна­чити її страхи. Обговорiть з дiтьми рiзнi випадки, якi продемонстрували б, що те, чого вони бояться, насправдi зовсiм не страшне.

9. Проводьте 1 раз на тиждень День гарного настрою, День усмiшки.

10. Визначте одразу дiтей, якi схильнi усамiтнюватися, i стежте, щоб iншi малята не забували запрошувати їx до свого товариства.

Кiлькiсть переглядiв: 514