Досвід роботи Яцун А.М. з образтворчої діяльності


Дошкільне дитинство – це період інтенсивного

розвитку творчих здібностей дитини, період

нескінчених запитань, задумок,

невичерпаного фантазування…

О.В. Запорожець

…Дитячий вік має багатющі можливості

для розвитку творчих здібностей.

На жаль, ці можливості з часом необоротно

втрачаються, тому необхідно, як можна

ефективніше використовувати їх у дитинстві…

Л. Виготський

Вступ

Становлення творчо активної особистості — важливе завдання сьогодення. Вона повинна вносити прогресивні зміни до суспільного життя, вміти здійснювати вибір, визначати та вирішувати проблеми, бути винахідливою, мати творчу уяву. Процес становлення, на основі вікових особливостей та за сприятливих психолого-педагогічних умов, розпочинається вже у молодшому дошкільному віці. У цей період відбуваються якісні зміни в психіці, у результаті яких малюк стає істотою активною та діяльною. Зростають фізичні можливості, розширюються потреби, змінюються види і форми діяльності, закладаються основи вольової сфери, елементи свідомості та самосвідомості, відбуваються великі зміни у спілкуванні дитини з дорослими та однолітками.

Зображувальна діяльність відіграє велике значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Під час зображувальної діяльності дитина має можливість доступними засобами виразити свій емоційний стан, своє ставлення до навколишнього світу, вчиться самостійно створювати прекрасне, помічати його в повсякденному житті, у творах мистецтва.

Під час виконання робіт із зображувальної діяльності в дитини і відбувається тренування рухів пальців рук. Відомо, що розвиток зон мозку, які відповідають за мовлення, відбувається під впливом імпульсів, що йдуть від пальців. Якщо розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток мовлення, хоча загальна фізична активність дитини при цьому може бути нормальною.

Стимулювання мовленнєвого розвитку дітей шляхом тренування пальців рук є одночасно й підготовкою руки до письма. В. О.

Сухомлинський писав «Творчість відкриває в дитячій душі ті потаємні куточки, в яких дрімають джерела добрих почуттів. Витоки творчих здібностей дітей на кінчиках їхніх пальців. Чим більше майстерності в дитячій руці, тим розумніша дитина». Від пальців, образно кажучи, йдуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки.

У програмі ,,Дитина’’ зазначається, що дитина повинна прагнути відійти від шаблону, виявляти вигадку та фантазію, винахідливість, експериментувати, вдосконалювати. При цьому вона має вміти передавати свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії через образотворчу діяльність.

Пріоритетними напрямами роботи ДНЗ щодо розвиткутворчих здібностей дитини є оновлення змісту навчально-виховного процесу, що виявляється у створенні належних умов забезпечення розвивального середовища, своєчасному розкритті природних задатків, нахилів і здібностей дитини, інтеграції родинного та суспільного виховання, формуванні готовності вихователя до інноваційної діяльності.

Проблеми розвитку дошкільної освіти на сучасному етапі характерні для проблем у системі освіти взагалі. Уже зараз окреслилась тенденція на швидкий вихід з етапу застою з орієнтацією на творчість як пріоритет, що незабаром буде основною в критеріях оцінки фахівців сучасного виробництва, освіти, науки. Для педагогіки – це виховання повно­правного члена суспільства, який засвоїв мінімально необхідний рівень культури цього суспільства, який приймає і здатний виконувати основні його норми та звичаї.

На сучасному етапі розвитку нашої країни відбуваються процеси оновлення та вдосконалення суспільства. Ці процеси торкнулися і системи освіти, яка орієнтується на якісно новий рівень розвитку, що відповідав би вимогам сучасного життя.

Видатний український педагог В.О. Сухомлинський у своїх працях зазначав, що ми повинні відкрити в кожній людині творця, поставити її на шлях самобутньої творчої, ітелектуально повнокровної праці.


Сучасне життя в усіх його проявах стає все більш різно­манітним та складнм. Чиим далі, тим більше вимагає воно від людини не шаблонних, звичайних дій, а рухливості мислення, швидкого орієнтування, творчого підходу до вирішення великих та малих

завдань. Тому перед педагогами стоїть завдання виховання творчої особистості, починаючи вже з дошкільного віку.

Л.С. Виготський писав про те, що творчість виявляється скрізь, де людина змінює, відступає від стереотипу, створює хоча б крупинку нового для інших або для себе.

Перед нашою країною, школою, вихователями та батьками постає завдання надзвичайної важливості: домогтися, щоб кожного з тих, хто зараз ходить у дитячий садок та хто ще тільки-но має народитися, зростити не лише свідомим членом суспільства, не лише здоровою та міцною людиною, але й обов'язково – ініціативним, думаючим працівником, здібним до творчого підходу до будь-якої справи, за яку б він не взявся. Активна життєва позиція може мати підставу, якщо людина міркує творчо, якщо бачить навколо можливість для вдосконалення.

Наша мета – не тільки розвивати фантазію дітей, а й навчити міркувати системно, розуміючи процеси, що відбуваються, а вихователям дати в руки знаряддя з конкретного практичного виховання в дітей якостей творчої особистості, здатної розуміти єдність оточуючого світу, вирішувати свої маленькі проблеми. Дошкільний вік – це вік, сприятливий для розвитку

творчості. Дитині все дається легко, усе цікаво і все вона виконує з великим захопленням, особливо коли ці дії пов'язані з грою або просто включені в ігрові відносини.

Розвиток творчих здібностей дітей завдяки художнім навичкам є процесом природним та високоефективним. Залучаючи дітей до художньо-творчої діяльності, педагог реалізує не тільки завдання художнього виховання, а й більш глобальні – розвиває інтелектуально-творчий потенціал дітей.

Таким чином, завдяки зображувальній діяльності як засобу формування творчості, ми маємо можливість навчати дитину основам творчого вирішення художньої проблеми, можемо надати дітям можливість для прояву активності та самостійності.Важливою частиною у вихованні майбутньої люди­ни є естетичне виховання,метаякого - формувати в малюків здатність сприймати і розуміти прекрасне у природі, праці, суспільнйх відносинах, у вчинках лю­дей, у мистецтві, розвивати естетичні смаки, потребу і здатність брати участь у створенні прекрасного.

Сухомлинський писав: «Якщо ви - педагог, мати, батько і зумієте змалку і в отроцтві навчити дитину відчувати красу, захоплюватися дивними творіннями

людських рук, нерукотворною красою природи, то ви­ростите людину з високою культурою почуттів». Адже суть краси, творчості, як поєднання різних матеріалівзвуків, слів, які надають створеному, зробленому людиною-майстром форму, що діє на почуття і розум, як сила, яка викликає у.людей здивування, гордість і радість перед їхньою здатністю до творчості.

Образотворче мистецтво зародилося у сиву дав­нину. Первісні люди розмальовували тіло і обличчя фарбою, прикрашали волосся пір’їнами, приносили у свої примітивні житла гілки дерев, красиві рослини. Мистецтво

для людини має пізнавальну, ідейно-виховну й естетичну цінність. Художня творчість виникла на основі матеріального життя і виражає певні суспільні потреби. Але згодом мистецтво стало розвиватися і стало однією із форм суспільної свідомості. Кожен, в кому «сидить» Рафаель, повинен мати можливість без­перешкодно розвиватись.

Роз­виток творчих здібностей усіх дітей — одна з найваж­ливіших проблем сучасної педагогіки, і тому назріла проблема у пошуках нових шляхів розвитку зображу­вальної діяльності дітей.

Діти дуже люблять малювати, і їхні перші творчі пошуки проявляються вже у дитячому садку. І ось тут

постає завдання перед вихователями: як розвинути, зацікавити малюка, навчити його через різні види зоб­ражувальної діяльності відтворювати навколишній світ. Так з’явилися малюнки, створені шляхом поєднання фарб різних кольорів (кляксографія), малювання паль­чиками, кулачками, долонями (птахи, квіти, сліди, до­щик), весела «клякса- малякса» розвиває у дітей фан­тазію,

приносить дітям радість, пробуджує їхню уяву.

Що таке уява — знає кожний. Ми часто говоримо один одному: «Уяви собі таку ситуацію...» або «Ну, при­думай щось». Так от, щоб усе це «уявити», «придума­ти» — нам необхідна уява.

Моє завдання полягає в тому, щоб розвинути творчу уяву малюка, навчити бачити і відтворювати навколишній світ по-своєму. Тому вже з молодшого віку я намагаюсь виявляти і розвивати творчість дитини шляхом нетрадиційних форм, методів і прийомів у зоб­ражувальній діяльності.

Такий вид діяльності захоплює малюків, виховує естетичний смак, творче уявлення, фантазію, наполег­ливість і самостійність.

Важливо навчити дитину бачити, відчувати цей світ, сприймати його як диво. Малю­вання — це своєрідна мова, за допомогою якої дити­на передає свої сприйняття, свої думки про навко­лишній предметний світ. Зображувальна діяльність дітей — це не тільки задоволення їхньої потреби в зображенні світу, а й спосіб пізнання дійсності. Адже притаманні їм своєрідність мислення й фантазія, без­посередність поєднуються з багатьма елементами життєвої правди.

Малювання - благодатна діяльність для виховання почуттів. Передусім тому, що майже усі дітки люблять малювати - це продуктивна діяльність, яка дає змогу малюку відтворити на аркуші паперу світ своїх думок і почуттів.

Ось чому головним завданням зображувальної діяль­ності бачу для себе виховання естетичних почуттів, а допоміжним - навчання технічних прийомів. Заняття з малювання може стати зустріччю дитини з твором мистецтва, літератури, загадковим для неї явищем. Такі зустрічі вчитимугь дошкільнят помічати красу, радіти й дивуватися їй, вйражаючи свої почуття. Сприймання навколишнього - складний процес. І чим більше органів чуття беруть у цьому участь, тим повнішими будуть уявлення, глибшим - пізнання. Так з’явилися дитячі малюнки, виконані пальцем (квіти, сліди, горобина, вишеньки, калина, намистин­ки, дощик тощо), кулачками (сліди), ручкою (павучок, пташки), м’ятим папером, штапиками, по зволожено­му аркуші паперу, а також цікаві малюнки, виконані свічкою, і «клякса-малякса». Ця діяльність

приносить дітям велику радість, задоволення, вражає своєю за­гадковістю, чарівністю і неповторністю. Така робота з дітьми приносить велике задоволен­ня не тільки мені, а, перш за все, моїм вихованцям, вона привчає дітей думати, вирішувати, проявляти творчу ініціативу і самостійність. Разом з тим, я нама­гаюся, щоб заняття не перетворювалися на механічне копіювання звуків, а розвивали уяву, живили фанта­зію, спонукали до нових творчих пошуків, викликали бажання вигадувати щось нове. Поєднання фарб різних кольорів вчить бачити красу, розвиває їх творчу уяву, естетичний смак. Діти стають більш активними, уважнішими до навколишнього світу.Діти отримують велике задоволення, це викликає гарний настрій, що, в свою чергу,сприяє активному засвоєнню умінь і розвитку творчих здібностей. Адже мистецтво має таку властивість, і (що непомітно для нас самих) навчає радіти, любити, бути щасливими, навчає сприймати і помічати прекрасне.

Основна частина

1. Зображувальна діяльність як чинник виховання творчої особистості

Творча діяльність дошкільника складається з багатьох компонентів. Її специфічна складова – фантазія: найвища напруга особистих емоційних і духовних сил, коли задум стає реально існуючим «художнім явищем» і втілюється в «художньому витворі».

Творчість в образотворчій діяльності дошкільника — це здатність знаходити ідеї в складних, незвичних ситуаціях, нестандартно бачити й використовувати реальні предмети; здатність змінювати форму об’єкта, щоб він виступав у новій якості; здатність оригінально використовувати й поєднувати різні засоби художньої виразності з елементами інтеграції видів образотворчої діяльності, результатом чого є власний художній твір.

Дитяча образотворчість дає змогу розкритися типовим та індивідуально-особистісним рисам. Кожній дитині притаманні свій склад розуму, своя логіка; її думки свіжі, цілісні, а в душі заховано багато невимовленого змісту, який шукає собі найкращого вираження. Кожен по-своєму індивідуальний, неповторно сприймає предметний світ і відтворює його на площині за допомогою певних художніх прийомів, матеріалів та технік.

Творчість в зображувальній діяльності дошкільника - складне особистісне утворення, в основі якого лежать емоційне сприймання, зображальні вміння, знання, навички, задатки загального та специфічного характеру.

У дитячому навчальному закладі я працюю з 2001 року, на основі свого досвіду роботи з дошкільнятами дійшла до висновку, що чим більш нетрадиційною, незвичайною буде діяльність дітей, тим краще вони опановують ті методи та прийоми, за допомогою яких вихователь прагне домогтися практичного результату.

Зображувальну діяльність дітей я побудувала з урахуванням різноманітної діяльності: знайомство з різними образотворчими матеріалами, оволодіння трудовими навичками створення художніх виробів. Навчання дітей проводила як на спеціальних заняттях так і під час індивідуальної роботи. Ця робота потребує значної підготовки з боку вихователя. Мета таких занять: зробити цікавим процес пізнавання світу, ненав'язливо допомагати органічному поєднанню естетичного і трудового виховання особистості дитини.

Діти, знайомлячи з навколишнім світом, намагаються відбити його у своїй діяльності - іграх, малюванні, ліпленні, розповідях і т.д. Багаті можливості щодо цього представляє зображувальна діяльність, тому що власне кажучи своєму вона носить перетворюючий і творчий характер. Дитина одержує можливість відбити свої враження від навколишнього світу, передати образи уяви, втіливши їх за допомогою різноманітних матеріалів у реальні форми. Творчість дошкільника нерозривно пов'язане з роботою уяви, пізнавальною й практичною діяльністю. Воля творчого

вираження дошкільника визначається не тільки образними поданнями й

бажанням передати їх у малюнку, але й тим, як він володіє засобами

зображення. Засвоєння дітьми в процесі навчання різних варіантів

зображення, технічних прийомів буде сприяти їхньому творчому розвитку.

Художня творчість - один з улюблених видів дитячої діяльності. Щоб не обмежувати можливості малят у вираженні вражень від навколишнього світу, недостатньо традиційного набору образотворчих засобів і матеріалів Для розвитку творчих здібностей у зображувальній діяльності я використовую нетрадиційні техніки малювання, що демонструють незвичне поєднання матеріалів та інструментів. Малювання зубною щіткою, губкою, ватними паличками, картопляними штампиками, пальцями викликає у дітей сплеск емоцій: подив («Замажуться пальці»), радість («А гарно виходить»), задоволення («Я зміг!»).

Нетрадиційні матеріали й засоби зображення: пробки від пластикових пляшок, від тюбиків крему, зубної пасти; листя дерев, квітів, трави; овочеві штампи й печатки; пористі губки цікаві дітям як гра з невідомим. Це й займає їх, і втягує у творчий процес. Під час малювання пальцями рук дитина одержує незвичайно почуттєву насолоду при тактильних контактах з фарбою, папером, водою. Всі діти люблять малювати. Творчість для них - це відбиття щиросердечної роботи. Почуття, розум, очі й руки - інструменти душі. Зіштовхуючись із красою й гармонією миру, зазнавши при цьому почуття захвату й замилування, вони випробовують бажання “зупинити прекрасну мить”, відобразивши своє відношення до дійсності на аркуші паперу.

Творчість не може існувати під тиском і насильством. Воно повинне бути вільним, яскравим і неповторним. Не розстаючись із олівцями, фломастерами, фарбами, дитина непомітно для себе вчиться спостерігати, порівнювати, думати, фантазувати.

Для дитини звичні й знайомі сліди, що залишають олівцями, фломастерами, кульковою ручкою й кистю, але залишається дивним використання пальчиків і долоньок для малювання штампів і трафаретів.Нестандартні підходи до організації образотворчої діяльності дивують і захоплюють дітей, тим самим, викликаючи прагнення займатися такою цікавою справою.

В ході зображувальної діяльності і у дітей формуються відчуття ритму, гармонії, позитивні моральні якості, почуття, що забезпечують розвиток творчості, всебічний розквіт особистості, навчають сприймати прекрасне.

Оригінальне малювання розкриває творчі можливості дитини, дозволяє відчути фарби, їхній характер і настрій. І зовсім не страшно, якщо маленький художник забрудниться, головне - щоб він одержував задоволення від спілкування з фарбами й радувався результатам своєї праці.

Батьки й педагоги повинні постійно пам´ятати слова В. Сухомлинського: “Дитина має справжнє емоційне і інтулектуальне життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, казки, музики, фантазії і творчості. Без цього вона не краща за зів´ялу квітку”.

2. Нетрадиційні техніки малювання

Опис технік
1.Малювання пальчиками

Спосіб одержання зображення: дитина опускає в гуаш пальчик і робить відбиток на папері. Малюють і правою й лівою руками. Після роботи руки витираються серветкою, потім гуаш легко змивається.

2. Кляксографія

Аркуш паперу складається навпіл, прогладжується лінія згину аркуша паперу довільної форми наноситься кілька «клякс» різного кольору. Аркуш складається, прогладжується рукою. Розгорнувши, одержуємо несподівані зображення – у них можна впізнати знайомий образ або домалювати необхідні деталі, щоб він став виразнішим.

3.Малювання по зволоженому аркуші паперу

Зволожують аркуш паперу, потім швидко наноситься малюнок пальцем, вмоченим в акварельні фарби чи пензликом.

4. Малювання зім`ятим папером

Мякий папір мнеться руками, вмочується у фарбу(за кінчик) і відбитки його наносяться на аркуші.

5. Штампи з овочів

Вирізати штампи (з картоплини, буряка, моркви) – зображення будь – яких фігур. і діти робитимуть відбитки або укладатимуть візерунки тощо.

6. Малюємо свічкою

На аркуші паперу свічкою( воском) наносять будь-який малюнок, потім поролоновою губкою або пензликом його покривають фарбою – малюнок, нанесений свічкою проявляється.

7. Монотипія

Нанесення малюнка за допомогою листя. Зберемо різні опалі листя, намажемо кожен листочок гуашшю з боку прожилок. Папір, на якій будемо друкувати, може бути, кольоровий. Пригорнемо аркуш зафарбованою стороною до паперу. Обережно знімемо його, взявши за черешок.

8. Ниткографія

Техніка отримання зображення на папері або картоні за допомогою нитки. Спосіб одержання зображення: дитина опускає нитку у фарбу, віджимає її.

Потім на аркуш паперу викладає з нитки зображення, залишаючи один її кінець вільним. Після цього зверху накладає інший аркуш, притискає, притримуючи рукою, і витягує нитку за кінчик. Відсутні деталі домальовуються.

Техніка виконання нетрадиційних прийомів навчання малюванню дітей 2-5 років.

Варіанти прийомів нетрадиційного малювання з дітьми двох - трьох років.

“Замість пензлика рука”

Всі діти люблять малювати. Творчість для них - це відбиття щиросердечної роботи. Почуття, розум, очі й руки - інструменти душі. Зіштовхуючись із красою й гармонією миру, зазнавши при цьому почуття захвату й замилування, вони випробовують бажання “зупинити прекрасне мгновенье”, відобразивши своє відношення до дійсності на аркуші паперу. Творчість не може існувати під тиском і насильством. Воно повинне бути вільним, яскравим і неповторним. Не розстаючись із олівцями, фломастерами, фарбами, дитина непомітно для себе вчиться спостерігати, порівнювати, думати, фантазувати. Для дитини звичні й знайомі сліди, що залишають олівцями, фломастерами, кульковою ручкою й кистю, але залишається дивним використання пальчиків і долоньок для малювання штампів і трафаретів.Нестандартні підходи до організації образотворчої діяльності дивують і захоплюють дітей, тим самим, викликаючи прагнення займатися такою цікавою справою. Оригінальне малювання розкриває творчі можливості дитини, дозволяє відчути фарби, їхній характер і настрій. І зовсім не страшно, якщо ваш маленький художник забрудниться, головне - щоб він одержував задоволення від спілкування з фарбами й радувався результатам своєї праці.

Малювання відкритою долонькою та пальчиками

Техніка – дитина вмочує палець у ємність з гуашевою чи акварельною фарбою і робить відбитки на папері відповідно до теми.

Проводиться у всіх вікових групах. У молодших групах малювання пальчиком є підготовчим етапом до примочування пензликом. Рука – природне «знаряддя», тому дитині легше отримати перше зображення через природні рухи самої руки, ніж виконувати дії з пензликом. Теми беруться з урахуванням ускладнення: спочатку ті, де потрібно примочувати пальцем по всій поверхні, а потім – на обмеженій поверхні.

Поради вихователям:

• перед заняттям слід закотити дитині рукава;

• фарба має бути густою;

• покажіть дитині, як треба тримати руку та в якому положенні мають бути пальці.

Примочування по всій площині: «Пальчик гуляє», «Сукня в горошок», «Чашки в горошок».

Примочування на обмеженій поверхні: «Гілка горобини», «Вишеньки на тарілочці», «Горошок для півника».

Малювання долонькою: «Сонечко», «Дощик», «Тюльпани», «Дерево».

Техніка набризкування

Використовуючи цю техніку, необхідно вчити дітей набрати на кінчик щетинного пензля фарбу, пензлик нахилити над аркушем і провести пальцем проти ворсу; застосовувати цю техніку для тонування паперу, створення сюжетних малюнків: зоряне небо, квітучі луки, а також – окремих образів: квітуче дерево, дерево з плодами. Можна запропонувати дітям на аркуш паперу перед використанням цієї техніки покласти вирізані із картону силуети, які потім зняти, а їх відбитки розфарбувати.

Техніка внутрішнього набризкування
Малювання восковою свічкою

Крім малювання олівцями,фломастерами, фарбами, гуашшю існує багато інших художніх та допоміжних матеріалів, які можуть використовуватись в зображувальній діяльності. Одним із таких методів є малювання свічкою.

Віск залишає на папері невиразний слід, немає яскравості, як від звичайних олівців чи фломастерів. Така техніка малювання свічкою називається «Сліпим малюванням»: на папір наноситься якийсь малюнок свічкою, потім зверху тонується увесь аркуш аквареллю і на кольоровому тлі проявляється зображення. Для такого виду малювання краще брати саме розведену водоакварель, то вона прозора, на відміну від гуаші , а віск містить жир,який відштовхує воду.

Кляксографія

Аркуш паперу складається навпіл, прогладжується лінія згину. На лінію згину аркуша паперу довільної форми наноситься кілька «клякс» різного кольору. Аркуш складається, прогладжується рукою. Розгорнувши, одержуємо несподівані зображення – у них можна впізнати знайомий образ або домалювати необхідні деталі, щоб він став виразнішим.

Методика продряпування

Цікавий вид малювання способом продряпування.Аркуш паперу (краще картон) натирається розплавленим воском. Потім покривається темною гуашшю, змішаною з дитячим милом. Мило знежирює поверхню і допомагає рівномірно затонувати аркуш. Після висихання фарби, за допомогою загостренного патичка, продряпується малюнок.

Малювання ниткою (Ниткографія)

Довжина нитки повинна бути 30-35 см.Один кінець нитки намотати на палець або зробити петельку для зручності. Вільним кільцем опустити її в палітру з фарбою. Притримуючи пензлем, щоб не набралася зайва фарба, витягти нитку з палітри і викласти її петельками на одну сторону зігнутого навпіл аркуша так, щоб чистий кінець нитки звисав з нього, накрити другою половиною аркуша, притиснути зверху лівою рукою і витягти нитку рухом на себе і праворуч При розгортанні аркуша на обох його сторонах утвориться симетричне зображення.

Дітям треба буде визначити, що намалювала ниточка, можна домалювати те, чого на їхню думку не вистачає на малюнку.

Якщо уважно роздивитися роботи виконані ниткою, то можна помітити неймовірні речі.

Малювання зім’ятим папером

М’який папір мнеться руками, вмочується у фарбу (за кінчик) і відбитки його наносяться на аркуші.

Малювання на зволоженому аркуші паперу

Акварель по-мокрому – дозволяє отримати малюнки з розмитими, нечіткими контурами, створити колірні переходи, ніжність, гармонійність колірних узгоджень.

Зволожується аркуш паперу і кладеться на вологу серветку. Потім наноситься малюнок пензликом або пальчиком, вмоченим у акварельні фарби.

Малювання зубною щіткою

Для малювання зубною щіткою потрібна густа, напівсуха гуашева фарба. Зубну щітку потрібно вмочити у фарбу. Доторкатися до аркуша паперу потрібно усім ворсом, щоб від кожної ворсинки залишався слід. Для того, щоб набирати фарбу іншого кольору, треба гарно вимити щіточку водою і витерти насухо серветкою.

Малюємо квачиком квіти, тварин

Квачиком малюємо так само, як і звичайним пензликом. Для малювання треба підготувати фарби – акварельну або гуашеву, баночку з водою, папір білий або кольоровий, довільного розміру та форми квачик тримаємо у руці трьома пальцями, як і пензлик.Добре змочуємо квачик у воді, набираємо на нього фарби та малюємо. Квіти краще малювати напівсухим квачиком або кінчиком.

Як зробити квачик для малювання

Візьміть цупкий, але м’який квадратний клаптик тканини розміром 8х8 см. Згорніть цей клаптик так, щоб він набрав форми конуса, обмотайте цей конус ниткою та зав’яжіть. Квачик для малювання готовий. Бажано, щоб їх було кілька – окремо для кожної фарби або близьких за кольором фарб.

Набивання фарби

Використовуючи цю техніку, необхідно вчити дітей набирати фарбу на жорсткий пензлик. Фарба має бути напівсуха, пензлик також – сухим. Періодично набираючи фарбу на пензлик прикладати ворс до аркуша, використовуючи його як «патичок», ніби набиваємо фарбу.

Листочки замість пензлика
Техніка малювання відбитками – друкування

Зображення з відбитків листочків створюйте так:

1. Назбирайте під час прогулянки різних листочків. Намагайтеся знайти якомога більше листочків різної форми.

2. Приготуйте кілька білих чи різнокольорових аркушів, гуашеві фарби, пензлики.

3. Обміркуйте, які тварини, рослини зображуватимете, з яких листочків можна буде скласти їхні силуети.

4. Відберіть потрібні листочки, покладіть їх на клейонку або аркуш, що її замінить, та зафарбуйте гуашшю відповідних кольорів. Намащуйте фарбу від середини до країв листочка.

5. Обережно підніміть перший листочок за «хвостик» - черешок, покладіть його на чистий аркуш і добре притисніть. Так само зробіть решту необхідних відбитків.

6. Тепер пензликом намалюйте дрібні деталі: очі й носики звірятам, стебла до квітів, орнаменти на вазах тощо.

Малюємо у техніці видування

Для цього нам знадобляться трубочки для коктейлю, піпетки та рідкі гуашеві фарби. За допомогою піпетки наносимо фарбу на аркуш (набираємо у піпетку і виливаємо, щоб утворилася ляпка). Ляпку роздмухуємо за допомогою трубочки для коктейлю так, щоб перетворити її на щось цікаве (дерево, кущ, сніжинка, восьминіг, павучок, квітка та ін.). пензлем можна домалювати те, чого на думку дитини, не вистачає на малюнку.

Малювання картопляними штампами

На одному з кінців картопляного шматочка вирізати форму будь-якого предмета (листочок,сніжинка, кружечок, квіточка, метелик та ін.). Вмокати штампик у фарбу і прикласти там, де має бути листок, квіточка чи метелик. Коли потрібно малювати фарбою іншого

кольору, штампик охайно витираємо серветкою.

Малювання пластиліном

Ліпленням із пластиліну рекомендують займатися від трьох років. У більш ранньому віці дині ще складно пра­цювати з пластиліном. Але якщо періодично показувати дитині якісь маніпуляції з пластиліном (розминати паль­чиком, натискати на кульку з пластиліну, розплющувати), їй це сподобається і вона із задоволенням повсякчас повертатиметься до цього заняття.

Існує декілька технік і прийомів малювання пласти­ліном.

Першу техніку можна так і назвати — художнє малю­вання пластиліном. Його наносять мазками на картон. «Картини», виконані в такий спосіб, виглядають так, на­чебто намальовані фарбами.

Поверхня мазків із пластиліну може виглядати по-різному. Щоб зробити її гладкою і блискучою, потрібно попередньо змочувати пальці у воді. Але робити це слід злегка, щоб картонна основа в жодному разі не розмок­нула.

Можна зробити поверхню картини дещо шорсткува­тою. Для цього на

поверхню наносять рельєфні точки, штрихи, смужки, зиґзаґи або якісьфігурні лінії. Працю­вати можна не тільки пальцями рук, але й стеками.

Є інший спосіб малювання пластиліном. Але він біль­ше схожий на декоративний прийом, тому що нагадує щось середнє між аплікацією й малюванням. Для ма­лювання в цей спосіб потрібно виліпити частково або повністю всі складові деталі майбутнього зображення, наносячи їх на пластилінове «полотно». Працюючи, ді­ти можуть придумувати казку й додавати героїв у сво­їй картині.

Можна не просто ліпити, але й робити різні мозаїки з маленьких пластилінових кульок. Цей простіший, але й більш копіткий процес зацікавить посидющу дитину, яка може тривалий час виконувати монотонну роботу.

Під час занять із малюком потрібно постійно роз­мовляти, складати невеликі розповіді, казки, у яких го­ловним героєм буде сама дитина. Так організоване за­няття стимулює розвиток мовлення, сприяє збагаченню словникового запасу, учить будувати діалог із дорослим та іграшковими персонажами. Заняття необхідно про­водити весело, легко, емоційно. Стежте за тим, щоб ма­люк не стомлювався.

Дуже важливо, щоб дитина відчувала повагу до сво­їх творів, значущість своєї роботи. Тому частіше хваліть її за старання й не бійтеся перехвалити. Таке ставлен­ня до малюка сьогодні допоможе підтримувати постій­ний творчий пошук, почуватися впевненим і затребува­ним у майбутньому.

Висновки

Творча обдарованість дитини, як і окремі її здібності, не дається їй у готовому вигляді від природи. Неординарний підхід до виявлення творчих здібностей у дітей дошкільного віку та створення відповідних умов для їх розвитку - одне із пріоритетних завдань педагогічних працівників дошкільної галузі і є запорукою успіху у формуванні творчо спрямованої особистості дошкільника. Завдяки зображувальній діяльності, яка спрямована на виявлення особливостей художньо-творчих проявів дітей дошкільного віку, відбувається розвиток творчих проявів та емоційно-позитивного ставлення дітей до образотворчого мистецтва, до оточуючого, засвоєння дітьми художніх технік малювання.

Всі діти люблять малювати. Творчість для них це відбиття щиросердечної роботи. Почуття, розум, очі й руки - інструменти душі. Зіштовхуючись із красою й гармонією миру, зазнавши при цьому почуття захвату й замилування, вони випробовують бажання “зупинити чарівну мить”, відобразивши своє відношення до дійсності на аркуші паперу. Малювання для дитини - радісна, натхненна праця, до якого його не треба примушувати, але дуже важливо стимулювати й підтримувати маляти, поступово відкриваючи перед ним нові можливості зображувальної діяльності. Такі заняття дарують дітям радість пізнання та відчуття задоволення від виконаної роботи, значну роль також відіграє естетичне задоволення від творчості та створеного своїми руками витвору мистецтва. Дитина дістає задоволення не тільки від результату творення, а головне – від самого процесу, вміє застосовувати набутий досвід в іграх, святах, повсякденному житті. Дошкільникам треба навчитись бачити красу, відчувати її, реагувати на красиве емоціями і почуттями: дивуватися, захоплюватися і милуватися. Слід дбайливо вести дитину шляхом оволодіння культурою споглядання та спілкування, взаємин з природою, людиною, мистецтвом, рукотворною красою.

Зображувальна діяльність має великі можливості для естетичного і творчого розвитку дитини. Для того щоб діти відчули красу, потрібно перетворити заняття в милування і залучити до цього всі органи чуття, адже враження дошкільного дитинства відкладаються в пам'яті на все життя і вирішують подальший розвиток дитини.

Незначні прояви творчої винахідливості заохочують дітей до подальшого пошуку, творчий характер роботи потребує невимушеної, вільної обстановки на заняттях. У цьому допомагає музика, поезія, картини, i тоді в роботах народжується справжня казка.

Не зважаючи на те, який шлях у подальшому своєму житті вибере дитина, вона вмітиме бачити красу навколишнього світу.

Робота з батьками

Консультація для батьків

«Художньо-естетичний розвиток дітей раннього віку»

Дошкільний вік – час активної соціалізації дитини, розвитку спілкування з дорослими та однолітками, пробудження моральних та естетичних почуттів, входження в культуру.

Ефективним шляхом всебічного гармонійного розвитку особистості є залучення дошкільників до художньо-естетичної діяльності, яка включає зображувальну, музичну, театралізовану, художньо-мовну діяльність. Ці види діяльності виконують функцію позитивно-емоційного збагачення, викликають емоції радості, захоплення, натхнення, витісняють тривожність, напругу, почуття безпорадності.

Художньо-естетична діяльність задовольняє гостру потребу дітей у самовиявленні і є одним із найулюбленіших занять. У цьому виді діяльності дошкільники виявляють високу зацікавленість і, що важливо, невелику стомлюваність. Ці фактори позитивно впливають на емоційний стан, загальний психічний розвиток дитини і разом з тим ця діяльність – є засобом всебічного розвитку дитини.

Психологи виділяють у художньо-естетичній діяльності ряд компонентів, тісно пов’язаних між собою: мотиваційний, цільовий, операціональний. Художньо-естетична діяльність вимагає наявності у дітей чітких образних уявлень предметів та об’єктів, які вони намагаються зобразити. Ці уявлення формуються на основі сприймання. При цьому сприймання повинно бути емоційно-естетично забарвленим. Дослідження та практика показують, що таке сприймання треба розвивати в дитині з раннього віку, сама вона не може опанувати образним естетичним сприйманням без спрямованого керівництва дорослого. Важливим компонентом діяльності є операції – засоби здійснення діяльності. Без опанування ними неможливо створити зображення. Діти набувають досвід зображення, але набувають його, як правило, не стихійно, а в процесі систематичного навчання під керівництвом дорослого.

Засвоєння основних засобів здійснення діяльності надає дитині можливість діяти вільно та самостійно. Усвідомлення дитиною того, що вона може зобразити різні предмети, відтворити сюжет казки та ін. надихає її, викликає бажання малювати, ліпити, співати, створює гарний настрій і навпаки, неуміння викликає негативні емоції, пригнічує прагнення до художньої діяльності. Дитина відмовляється від таких занять, а вихователі втрачають важливий засіб всебічного виховання дитини, розвитку її творчого потенціалу.

Одним із центральних завдань виховання дітей у художньо-естетичній діяльності є розвиток у них елементів творчості. Дитяча творчість – перша

ланка розвитку творчої діяльності, в якій дитина виявляє своє розуміння

довкілля, своє ставлення до нього. Це допомагає дітям розкрити їх внутрішній світ, особливості сприймання та уявлення, інтереси та здібності.

Організація художньої діяльності дошкільників є одним із засобів розвитку індивідуальних потенційних можливостей кожної дитини, формування творчих здібностей. Від того, наскільки сприятливими є умови для прояву дітьми нахилів до того чи іншого виду художньої діяльності, залежить можливість своєчасного виявлення і розвитку дитячих здібностей, формування елементів творчості.

Творчі здібності формуються у дітей поетапно. На початковому етапі здійснюється нагромадження знань та художніх вражень, набуття вмінь та навичок, що є необхідним для самостійної художньої діяльності. І лише на подальшому етапі стає можливим виникнення творчого задуму, пошуку художніх засобів.

Позитивні емоції посилюються, якщо вихователь організує практичне застосування дитячих робіт. Знання того, що краща робота може стати прикрасою, подарунком малюкам, експонатом виставки, стимулює дітей виявляти ініціативу, старанність, викликає бажання принести користь людям.

У розвитку творчої активності велику роль відіграє предметне середовище, що оточує дітей. У збагаченні дітей художніми враженнями вихователю допомагають картини, діафільми, друковані посібники, твори прикладного, декоративного мистецтва, фотоальбоми. Ця група матеріалів потребує обов’язкової участі дорослого на тому етапі, коли дітей знайомлять з ними. Навіть старші дошкільники не можуть самостійно сприймати особливості колориту, композиції, правильно визначати художню цінність предметів, що розглядаються.

Крім того, дорослий, ознайомлюючи дітей з творами мистецтв, захоплююче розповість про історію димківської іграшки, зверне увагу на багату уяву опішнянських і петриківських майстрів. Одночасно педагог викличе у дітей бажання самим створити щось красиве для себе та інших.

У старшому дошкільному віці, коли вже є певний багаж навичок художніх дій, у предметне середовище слід увести матеріали, які діти зможуть використовувати самостійно (мозаїка, музичні інструменти, різні види театру, матеріали для зображувальної діяльності, природний матеріал, маски-наголовники, елементи костюмів та декорації).

Перераховані матеріали повинні відповідати віку дітей. Дуже важливо розмістити посібники в доступному для дітей місці, оскільки бажання займатись якимось видом художньої діяльності може виникнути в них у будь-який вільний від занять час.

Специфіка цього виду діяльності полягає в тому, що саме під час вправляння в художніх уміннях діти реалізують індивідуальні творчі задуми. Це необхідно враховувати в організації самостійної художньої діяльності дітей.

Правильно спланувати види художньої діяльності дітей, підготувати необхідні матеріали вихователю допоможуть індивідуальні бесіди з дітьми.

Напередодні її проведення дорослий має поцікавитися, чим би хотіла зайнятися завтра кожна дитина. Доцільно використати методичний прийом нагадування (яке чудове свято нещодавно було! Як красиво співали і танцювали діти! А хто не танцював на святі, а хотів би? Хто хотів би заспівати? Або: згадайте діти, в якому музеї ми були? Що вам запам’яталося? Хто хотів би розмалювати глиняні іграшки?) Такий підхід відновлює в пам’яті дітей художні враження, викликає прагнення творити прекрасне.

Для того, щоб з’явилося бажання займатися художньою діяльністю, необхідно створити творчий настрій. Це досягається відповідним розташуванням меблів та стимулюючих матеріалів. Створюючи атмосферу для художньої діяльності, слід виходити з основної мети її організації – розвитку індивідуальних нахилів та здібностей дитини.

Треба мати на увазі, що розвиток художніх, творчих здібностей дітей спирається на позитивне, захоплене ставлення до певного виду діяльності. Воно є показником та одночасно однією з умов виявлення й формування індивідуальних нахилів. Саме тому меблі варто розташувати не традиційно, а відповідно до тих видів діяльності, які були сплановані в результаті попередньої бесіди з дітьми (наприклад, ширма для

лялькового театру та розміщені півколом стільчики для глядачів, зсунуті квадратом столи для роботи вчотирьох – матеріал для створення букетів, окремо стіл для двох – матеріал для зображувальної діяльності). Варіанти розміщення меблів можуть бути різними. Основний принцип – атмосфера повинна сприяти художній діяльності та забезпечувати вільний вибір, без цього творчий процес неможливий.

Не менш важливим є налаштовування дітей на якість кінцевого результату та повідомлення про те, де і як він буде використаний. Після того, як діти вибрали вид художньої діяльності за своїми інтересами, необхідно їх спонукати до творчого підходу її здійснення. Наприклад, вихователь може звернутися до дітей: «Намагайтесь вигадати та зробити з природного матеріалу таку іграшку, яку ми ще не робили. Ми виберемо найцікавіші та подаруємо їх випускникам-першокласникам». Або «Вигадайте візерунок та розфарбуйте серветки так, як ми ще цього не робили. Найоригінальніші серветки одержать у подарунок працівники кухні, які завжди турбуються про нас. Їм буде дуже приємно. Пофантазуйте!» Такий прийом активізує творчу уяву дошкільників, викликає позитивні прагнення принести радість людям.

Інтерес та схильність дітей до художньої діяльності вихователь підтримує своїм ставленням до неї, вмінням бачити красу, захопленістю й майстерністю.

Серед принципів індивідуального підходу до дитини важливе місце посідає застосування заохочень. Для формування у дітей самоповаги, впевненості у своїх можливостях необхідно виявляти увагу і доброзичливість.

Розв’язанню основного завдання – розвитку художньо-творчих здібностей – допомагає правильна оцінка вихователем результатів дитячої діяльності. На відміну від оцінки, що дається на заняттях, основний акцент тут робиться не на охайності, правильності використання технічних прийомів, а на наявності в роботі елементів нового, творчого початку.

Наприклад, якість візерунків, що прикрашають іграшки з глини, в одних

дітей вирізняється вмінням варіювати знайомі елементи у нових сполученнях, чутливістю до кольорової гами, здатністю знаходити самостійні композиційні рішення. Інші ж діти залишаються копіювальниками знайомих зразків. Тому, під час оцінювання дитячих робіт дуже важливо виділити такі, які вирізняються оригінальністю, нехай навіть незначною. Як уже було зазначено, цим роботам необхідно знайти практичне застосування. Проте не можна забувати про інших дітей – усіх слід похвалити, у кожній роботі знайти позитивне.

Отже, перед вихователем стоїть завдання виявляти, підтримувати та

розвивати нахили та здібності дітей, створювати умови для задоволення

індивідуальних інтересів. При цьому він повинен уміло і тактовною керувати вибором та змістом художньої діяльності дошкільників, чуйно ставитись до наростків дитячої творчості.

Важливим моментом розвитку індивідуальних художніх здібностей дітей є умови, за яких задається загальний напрямок, узгодженість у діях вихователя та батьків. У сім’ї найперше має здійснюватися індивідуальний підхід до дитини, що прагне реалізувати свої художні нахили та інтереси. Тому важливо, щоб педагог акцентував увагу сімей на необхідності збагачення естетичних вражень дітей, організації співтовариства батьків і дитини, а також створення вдома атмосфери, що стимулює її до творчої діяльності.

Прагнення дошкільників до художньої діяльності формується двома шляхами: по-перше, коли батьки свідомо впливають на виникнення інтересу до прекрасного, на формування у дитини відповідних умінь та навичок, і, по-друге, коли дорослі своїм прикладом надихають малюка, спонукають брати участь у спільній діяльності.

Для активізації у дошкільників інтересу до художньої діяльності педагог може запропонувати батькам відвідати з дітьми ботанічний сад, ліс, художній музей, поговорити за участі дітей із художниками-майстрами на виставках декоративно-прикладного мистецтва. Поряд із такими культурними заходами доцільно організувати на базі дошкільної установи практикум для батьків із сучасних форм декоративних робіт: макраме, аплікація з природного матеріалу, аранжування літніх і зимових букетів тощо. На таких практикумах учасники не тільки набудуть певних навичок, а й ознайомляться з матеріалами, необхідними для певного виду роботи, методами навчання дітей художніми уміннями. В таких сім’ях дорослі й діти виступають активними учасниками спільної художньої творчості.

Велику радість і багатство вражень здатні принести дошкільникам творчі виставки робіт, що виконані спільними зусиллями батьків і дітей. Роль гідів на таких виставках можуть виконувати самі діти. На перегляд бажано запросити батьків і дітей, які не брали участі в оформленні виставки. Це допоможе залучити їх до художньої діяльності.

Запропоновані форми роботи сприяють тісній співпраці батьків із дошкільним закладом у розвитку індивідуальних художньо-творчих

здібностей дітей, а також приносять дітям позитивні емоції як у дитячому

садку, так і в сім’ї.

Практика свідчить, що всі види самостійної художньої діяльності –

зображальна, художньо-мовна, музична, театралізована – є улюбленими в

більшості дошкільників. Проте нерідко трапляються ситуації, коли за час, відведений для самостійної художньої діяльності, дитина не виявляє бажання займатися жодним з її видів.

Існує два основних підходи до вирішення вихователем такої ситуації. Перший – авторитарний, коли вихователь примушує дитину виконувати те, чого їй в даний момент не хочеться робити. Другий – демократичний: педагог дозволяє дитині вибрати ту діяльність, яка приваблює її. Такою діяльністю звичайно буває гра.

Якщо уважно проаналізувати результативність таких підходів до вирішення проблемної ситуації, можна переконатись у їх педагогічній недоцільності. По-перше, в разі авторитарного тиску на дитину її художня діяльність втрачає творчий момент, адже прояви художньої творчості не можливі в атмосфері відсутності свободи вибору. По-друге, у дитини може остаточно зникнути інтерес до примусової діяльності. Щодо демократичного підходу, то звичайно він більше враховує індивідуальний стан, потреби дитини, проте не сприяє залученню її до художньої діяльності, тобто педагогічна мета цього специфічного моменту в загальній системі виховної роботи в дошкільному закладі не досягається.

Однак вихователь, враховуючи актуальний психічний стан дитини, може використати й третій варіант підходу до розв’язання зазначеної проблемної ситуації – творчий.

Насамперед, необхідно з’ясувати причини, через які дитина відмовляється від образотворчої діяльності, адже, як відомо, діти її дуже полюбляють. Для цього необхідно розібратися у деяких моментах психології художньої діяльності.

До будь-якої діяльності дитину спонукають потреби. Які ж потреби стимулюють виникнення художньої діяльності? По-перше, потребДо а в самореалізації, по-друге – в одержанні естетичного задоволення. Відсутність бажання займатися художньою діяльністю може виникнути в тих випадках, коли дитина напередодні мала певний досвід незадоволення своїх потреб у цьому виді діяльності або не впевнена у своїх можливостях щодо успішного її виконання. Так може трапитись, якщо дитина з певних причин тривалий час не відвідувала дитячий садок та відстала від інших дітей групи у засвоєнні художніх умінь та навичок. Це могло призвести до того, що дитина була незадоволена своєю роботою на фоні робіт інших дітей, або ж вихователь необережно аналізував роботи цієї дитини, не врахувавши ситуації. Тобто причиною небажання займатися художньою діяльністю є тимчасове переживання неуспіху. У таких випадках можна застосувати такий прийом, як спільна художня діяльність вихователя й дитини. Наприклад, вихователь пропонує: « Давай з тобою удвох зробимо красиву аплікацію на рушничок. Якщо він буде красивим, а я на це дуже сподіваюсь, ми подаруємо його працівникам кухні». Діти, як правило, живо відгукуються на будь-яку можливість спільних із вихователем дій. До того ж, дитина знає: вихователь завжди прийде на допомогу, коли щось не

виходитиме. Надалі з такою дитиною необхідно розвивати систему

індивідуальної роботи з метою надолуження нею пропущеного, використання прийомів заохочення.

Ще однією причиною відрази дитини до художньої діяльності може бути

перевтома, погане самопочуття, як фізичне, так і психічне. Тому дитині більше хочеться погратися, адже саме гра оптимізує настрій, загальний стан малюків. У такому випадку доцільно використати прийом включення художньої діяльності у грі. Наприклад, дитина розпочала гру «Сім’я». Педагог може спрямувати сюжет таким чином, ніби сім’я чекає гостей, тому необхідно накрити стіл красивою скатертиною. Але виявляється, що скатертини у шафі нема. Вихователь запевняє дитину, що та може сама її виготовити з квадратного аркушу паперу (розмалювати його). Таку пропозицію малюки приймають як елемент гри та охоче включаються в художню діяльність. При цьому педагог підкреслює, що треба постаратися для того, щоб скатертина сподобалася гостям. Безумовно, після того, як дитина закінчить художню діяльність, слід продовжити гру та помилуватися новою скатертиною від імені «гостей». Або ж можна порадити дитині, щоб вечір для «гостей» пройшов приємно, заспівати для них свою улюблену пісню.

Звичайно, не існує готових методичних «рецептів» на всі випадки життя, проте якщо вихователь буде уважним до психічного стану дитини, її настрою, потреб, інтересів та виявить при цьому педагогічну винахідливість, можна сподіватися на успішне розв’язання будь-якої проблемної ситуації у виховному процесі.

Кiлькiсть переглядiв: 1209