Досвід роботи Красновид С.М.


Національне виховання дітей дошкільного віку за ідеями Софії Русової

МОЄ ЖИТТЄВЕ КРЕДО

Хочу розказати Вам про науково-методичну проблему,

Над якою я працюю із захватом щоденно.

Україна - наша ненька,ми її кохаєм.

Цю палку любов до неї дітям прививаю.

Хочу,щоб вони росли гідними синами,

Батьківщину прославляли власними ділами.

Хочу,щоб родинним стало дітей виховання

І тому з батьками в мене немає змагання.

Разом думаємо ми,як дітей навчати

Поважати рідний дім,старшим помагати,

Як привити їм любов до Вітчизни,роду,

Як оберігать скарби рідного народу.

Так, як Русова учила хочу працювати

І на цім дітей навчання буду будувати.

Щоб національним стало дітей виховання,

Із минулим непотрібним почали змагання

За святеє наше слово,за батька,за неньку,

За дитину,за родину,за рідную Україну.

Ось такий алгоритм нашої проблеми.

Я вважаємо,що це - актуальна тема!

/Files/images/dosvd_roboti/212.jpg

Треба пам'ятати, що кожна дитяча установа має насамперед бути хатою радості, де діти могли б учитися без примусу, гратися, перебувати в оточенні широкої приязні, задовольняючи свої дитячі, такі своєрідні інтереси і потреби.
Тут не має бути атмосфери школи як у змісті, так і в методах роботи з дітьми.

С.Ф.Русова

ЗМІСТ

1 Національне виховання дітей дошкільного віку за ідеями Софії Русової 4
2 Конспекти занять 8
2.1. «На ярмарку» 8
2.2 «Сім я» 11
2.3 «Прогулянка до криниці» 13
2.4 «Найдорожча в світі Україна» 16
2.5 «Народний куточок» 19
2.6 «У гості до дідуся Панаса» 22
2.7 «Віночок - оберіг дівочий» 25
2.8 «Бабусина хата» 29
2.9 «Ознайомлення дітей із народними іграшками» 33
2.10 «Український віночок» 35
2.11 «Рушник - одвічний людський символ» 39
3 Список використаної літератури 43

«Дитячий садок – це перша найгідніша

школа для дитини, національна школа, в

якій пробуджується її національна і

громадянська свідомість»

С. Русова

ВСТУП

Відомо, що дошкільна освіта існує як самостійна система в галузіосвіти. І першим суспільним середовищем, у яке потрапляє дитина, є сам

дошкільний заклад, основним призначенням якого, крім соціальної адаптації,є формування особистості. Саме тому так важлива проблема національного виховання у дітей дошкільного віку, щоб ми змогли виховати справжнього патріота, який потім буде будувати наше майбутнє.

У дошкільному віці розвиваються різні особливості – одні з них будуть

мати значення як основні, інші збережуть своє значення для всього

подальшого розвитку. Тому найближчі задачі формування якостей,

безпосередньо зв'язаних зі шкільним навчанням, не повинні заслоняти

формування всебічно розвиненої особистості, реалізації свого особистісного

потенціалу.

Державні стандарти дошкільної освіти базуються на таких наукових

підставах:

- реалізація особистісно-зорієнтованої моделі дошкільної освіти;

- забезпечення гармонічного і різноманітного розвитку особистості;

- здійснення цілісного підходу в організації змісту дошкільної освіти;

- визнання своєрідності, унікальності, особливій ролі дошкільного

періоду дитинства в житті людини;

- орієнтація на активне проходження дошкільного дитинства як важлива умова успішного розвитку в майбутньому;

- забезпечення послідовності між дошкільною освітою і початковою школою.

Підводячи підсумки вищесказаному, слід зазначити, що актуальність

проблеми національного виховання у дітей дошкільного віку незаперечна.

проблеми національного виховання у дітей дошкільного віку незаперечна.

Адже саме в ранньому віці дитини головного значення набуває дошкільне

виховання. Від того, наскільки вірним буде дошкільне виховання і розвиток,

залежить дуже багато чого – майбутнє дитини.

Тому мета мого досвіду роботи – спираючись на досвід Софії Русової,

визначити основні шляхи національного виховання дошкільнят. Національне виховання дошкільнят сьогодні є головною проблемою, що

стоїть перед педагогами. Навчити дітей бачити, відчувати й любити

національні надбання, любити рідний край, рідну мову, Батьківщину – сааме такі завдання покладають собі вихователі дошкільних закладів. На сьогоднішній день існує й використовується безліч різних засобів

національного виховання. Якщо перефразувати видатну фразу, то можна сказати, що дитячий садочок починається з оздоблення груп, з естетики побуту. Коли дитина заходить до дитячого садочку, вона вже підсвідомо повинна отримувати національне виховання.У своїй групі я намагаюся , щоб оточуючий світ дитини був прикрашений національними надбаннями : оформила національний куточок , оздобити рушниками, вишиванками, картинами відомих українських творців.

Виховувати у дітей національну свідомість можна й на прогулянці :

показую дітям місцеві краєвиди, даю їм зрозуміти, що рідна земля багата

скарбами. Звичайно, якщо говорити про національне виховання й естетику, то застосовую екскурсії до музею рідного міста.

«Національне виховання виробляє у людини не подвійну хистку

моральність, а міцну, цільну особу» - Софія Русова зробила висновки про те, що гармонійну людину можна виховати за таких умов:

- виховання має бути індивідуальним, пристосованим до природи дитини ;

- виховання має бути національним;

- виховання має відповідати соціально-культурним вимогам часу;

- виховання має бути вільним, незалежним від тих чи інших урядових умов;

- виховання має бути якісним.

«Бути гарним педагогом, — вважала Софія Русова, — це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки». Сьогодні такі слова звучать особливо актуально.

Полум'яний патріот національного виховання, талановита дочка України,

педагог і письменниця Софія Русова затверджувала, що виховання дійсного громадянина необхідно починати із самого раннього віку, що духовність, національна свідомість закладаються в людині з першого років життя. Найкращим С.Ф. Русова вважала сімейне виховання, "тому, що в його основі лежить ласка матері" і до матері-вихователя висувається ряд вимог.

Велику увагу приділяла С.Ф. Русова фізичному розвитку дітей. Щоб

сформувати гармонійно розвинену особистість, вважала вона, необхідно

професійне фізичне виховання, а для цього, насамперед, необхідно знати і

розуміти фізичну сутність дитини, тобто його фізіологію.

Золоті джерела праць С. Русової — не тільки історія педагогічної і

психологічної думки, а й цілком сучасний погляд на загальну проблему

освіти, визначення її цілей, завдань, основних принципів побудови, змісту,

форм і методів організації виховання, що забезпечують повноцінний розвиток дитини як особистості. Психолого-педагогічну концепцію видатного педагога покладено, зокрема, в основу програми «Дитина». Принципи, що за ними, як вважала Русова, має будуватися український дошкільний заклад, становлять таку систему:

- дитячий садок має працювати на засадах сучасних положень психології

і педагогіки про закономірності та умови розвитку дитини, найдоцільніші для

дошкільного віку методи виховання;

- дитячий садок має бути просякнутий нуаціональним дхом свого народу,

закладатися на демократичному фунті;

- психологічною основою виховання має бути творча діяльність дитини;

- дошкільне виховання має сприяти якнайкращому розвитку мовлення

дітей;

- дошкільне виховання має поєднувати народну педагогіку із сучасними

дослідженнями в галузі вікової психології, відроджувати традиції, що дають

дітям відчути свою причетність до національних основ і визначити орієнтири на майбутнє, перспективи наступної роботи;

- створення можливостей для запровадження дослідницької роботи з метою стимулювання пізнавальної активності дітей:

- серйозна увага до проблем родинного виховання як найбільш природної

основи повноцінного психічного і фізичного розвитку особистості.

Отже, на своєму досвіді роботи я хочу показати важливість національного виховання у системі дошкільного виховання, довести, наскільки актуально в нашій країні сьогодні стоїть проблема національного виховання.

На мою думку, дитина повинна змалечку чути рідну мову,

відчувати красу рідної пісні, пишатися своєю Батьківщиною, краєм, знати

національні традиції, обряди тощо. Тому зі своїми вихованцями , як правило, дитячі свята провожу із використанням народних та національних скарбів.

Сподіваюсь, що вихователі будуть частіше впроваджувати досвід видатних педагогів, зокрема Софії Русової, виховуючи національно свідому особистість. Бо від того, якими ми виховуємо сьогоднішніх дошкільнят, буде залежати і наше майбутнє, і майбутнє нашої

держави.

Кожну державу формує народ, який живе на її теренах і творить національну культуру. Саме на національній свідомості громадян будується країна, що посідає гідне місце серед інших країн.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

«Дитинство – це ранок життя людини, а ранок має бути щасливим»

С. Русова

Нині перед людством постають дуже складні проблеми, від розв’язання яких залежить наше майбутнє. Щоб змінювати світ, впливати на нього позитивно, суспільству потрібна сильна самовиражена особистість. Цілком закономірно, що виховання дітей має бути національним. Для української дитини потрібен національний дитячий садок.

Специфіку нашого дитячого садка на сучасному етапі я вбачаю у виразній перевазі в системі виховання й розвитку дітей власне українського: мови, фольклору, художньої літератури, мистецтва, музики, народних звичаїв і традицій... Це створить для дітей національну картину світу, формуватиме самосвідомість і гордість - обов’язкові складники духовної особистості. Софія Русова значну увагу приділяла національному вихованню. Тому її ідеї є надзвичайно важливими в питанні виховання дітей на спадщині рідного краю, для формування у особистості дитини національних рис: поваги до свого міста, бажання берегти його красу та природу.

Національне виховання є певним підґрунтям в справі зміцнення моральних сил дитини, виховання у неї звички поважати народні традиції, цікавитися життям свого міста. Значна роль у цьому питанні відводиться вихователю дитячого садка. Саме він має помітити, які національні риси бажано зміцнити в духовному складі дитини, як навчити дитину шанувати інших людей, що живуть поруч, пробудити їх до глибокого благородного життя.

Саме тому необхідним є вивчення педагогічних ідей С.Русової, використання їх на практиці та поділ думками щодо ефективності виховання у дітей поваги до рідного міста, забезпечення педагогів знаннями та вміннями, які необхідні для розв′язання конкретних завдань.

З перших хвилин перебування в дитячому садку дитину слід оточити увагою, дати їй відчути, що тут до неї ставляться з любов’ю та повагою, готові одразу прийти на допомогу, підтримати, зрозуміти. Атмосфера тепла та доброзичливості, постійного інтересу як до особистості і формує сильну самовиражену особистість. Ще в далекому 1919 р. у праці «В дитячому садку» С. Русова накреслила основні вимоги до українського дошкільного закладу: він має бути пройнятий національним духом, велике місце належить відводити природознавству та мистецтву, особливо народним творам; моральне виховання дітей повинно будуватися з урахуванням національних рис народу.

Виховання в дитячому садку має відповідати соціально-культурним вимогам часу. Саме Русова сформувала основні принципи системи національного дошкільного виховання - народність, індивідуалізація, демократизація, гуманізація. Ця система витримала випробування часом, є актуальною і сьогодні. На основі ідей народності видатний педагог і теоретик розкриває важливість дошкільного виховання, яке, на її думку, має спрямовуватися на гармонійний розвиток дітей, фізичне, моральне, трудове, розумове, естетичне виховання.

Працюючи вихователем, у своїй групі стараюсь створити особливі умови, щоб дитина відчувала, що її тут люблять, чекають; довіряла всім, хто її оточує. «Навкруги в дитячому садочку мусить бути все рідне, що нагадує хатні обставини з найкращого боку!» - Софія Русова.

За роки роботи прикладаю багато зусиль , щоб група нагадувала гарно прибрану велику кімнату, затишну і привітну, де багато квітів, світла і тепла, де все промовляє, що «... ти - українець, ти - українка, навкруги тебе рідна твоя земля Україна, рідний тобі народ, ти мусиш знати свій край, знати, що твій народ утворив гарного, вічно прекрасного» - Софія Русова.

Адже «Душа дитини в роки від 2-х до 6-ти найбільш чутлива і вразлива, й у цей час найкраще треба її плекати й пильнувати, щоб і серце, і воля, і розум, а також тіло розвивались цілком нормально» - писала вона.

Провідне місце у національному вихованні має інтер’єр групи: в українському куточку «оселилися» український вишитий рушник, лялька-українка, одягнена в національний одяг, на голові якої - віночок з українських квітів та стрічки різного кольору.

Немає народу, який не мав би свого національного надбання. Узори на українському одязі, вишиванках, плахтах, рушниках, своєрідність словесного музичного фольклору, українських народних казок, обігрування їх у іграх, драматизаціях, ляльковий театр - все це велике багатство національної творчості, могутній чинник художнього розвитку і пробудження нових національних творчих сил, які використовують в роботі.

Надзвичайно великий інтерес викликають праці С. Русової з питань національного мистецтва та його значення в системі національної творчості в навчанні, іграх, ведуть дітей до розуміння краси світового мистецтва через ознайомлення з тим, що найближче.

Національне мистецтво, на думку С. Русової, є найпершим фактором пробудження художнього чуття в дітей. Враховуючи особливості дошкільників та зважаючи на те, що цей період життя - це період найінтенсивнішого розвитку дітей, використовую дидактичні ігри, народні, які допомагають дитині повноцінно засвоїти необхідні знання та уміння.

В повсякденному житті та на заняттях прагну збудити в дітей їх здібності, цікавість, виховувати почуття любові до рідної сім’ї, батьків, своєї Батьківщини, нашої Жашківщини, прищеплювати любов до рідної культури за допомогою дидактичних матеріалів, ігор, забав, праці, культури, що притаманні саме українському народові.

Народні традиції, звичаї, свята з багатим поетичним, пісенним, танцювальним фольклором, іграми входять невід’ємною частиною до скарбниці національної культури і використовуються як важливе джерело патріотичного, естетичного виховання, яке тісно пов’язане з національним.

Уже з раннього віку діти з задоволенням малюють українські віночки, ягоди калини, горобини, прикрашають куманці, мисочки, рушники, серветки квітами, листочками та ознайомлюються з кольором, формою; вчаться жити в гармонії з навколишнім, пізнають мистецтво рідного краю, рідного народу.

Провідне місце в роботі з національного виховання посідає рідна мова як могутній засіб, джерело неповторного національного світобачення. Мова – це батьківська тепла усмішка, бабусина вишиванка, мамина колискова, дідусева казка або оповідка, цікаве заняття та гра вихователя – стежина, з якої починається шлях у життя.

З великим задоволенням діти слухають, переказують та придумують казки, вивчають та декламують вірші, грають в іграх – драматизаціях, лялькових виставах, придумують обставини, героїв, самі розподіляють ролі.

Вивчаємо прислів’я, приказки, які передають суть істин, які треба розкрити дитині змалечку, щоб пам’ятала їх усе своє життя і завжди керувалася ними. Це загальнолюдські моральні поняття - свого роду заповіді, моральний кодекс народу - як самого себе,шанувати батька і матір, любити рідну землю, бути справедливим, чесним, ввічливим, скромним, не залишати людину в біді: нагодувати голодного, напоїти спраглого, дати притулок подорожньому, співчутливо ставитися до скривдженого та багато інших.

Опанування дітьми християнських та загальнолюдських чеснот, дотримування їх у повсякденому житті є доброю основою національного виховання дитини.

У нашому садочку завжди лунає пісня. Її співають дорослі і діти. Коли звучить пісня, кажуть, що то співає душа народу. Пісні про Україну, мальовничу красу краю, про щасливе дитинство, квіти, небо, сонце, маму – це наш дитячий садок.

Ознайомлювати дітей з навколишнім світом та рідною природою розпочинаю з території закладу, де чарує око цвітіння чорнобривців, айстр, жоржин, ехінацеї, є плакуча верба, білокора берізка та алея з дерев каштану, ялини, горобини.

«Треба пам’ятати, що кожна дитяча установа має насамперед бути для дітей хатою радості, де діти могли б вчитися без примусу, гратися, перебувати в оточенні щирої приязні, задовольняючи свої дитячі, такі своєрідні інтереси й потреби», - навчала С. Русова.

Лише за таких умов дорослі, працюючи з малюками, виконуватимуть своє призначення й цим забезпечать догляд та виховання, розвиток тіла й розуму, навчать їх добра й краси. І тільки за таких умов може повноцінно розвиватися сильна самовиражена особистість.

МЕТА :

- розвивати основи духовності, формувати національну культуру, національну психологію, свідомість,національну гордість; - виховувати активне пізнавальне, моральне, естетичне ставлення до навколишнього світу, використовуючи традиції родинного виховання,історію,національну культуру;

- навчати дітей української мови, фольклору, художньої літератури,образотворчого мистецтва, музики ,народних звичаїв форм і способів поведінки.

Тому я намітила напрямок роботи, який включає вивчення історії України,народних звичаїв, традицій.Проведення виховної роботи з дітьми у змісті і формах якої широко використовуються елементи історії, етнографії. Робота з батьками спрямована на відродження і зміцнення традицій родинного виховання.

Виходячи з вищесказаного, основними завданнями дошкільного за­кладу є:

ЗАВДАННЯ:

• забезпечення умов для того, щоб дошкільне дитинство для кожної дитини було радісним, змістовним, цікавим, щасливим, запам’яталось на довгі роки першими відкриттями, зворушливими і добрими пережи­ваннями;

• забезпечення кваліфікованої турботи про зміцнення і збереження фізичного і психічного здоров’я дітей, а в умовах Київської, Житомир­ської, Чернігівської та інших областей здійснювати ці завдання з обов’язковим урахуванням наслідків чорнобильської катастрофи і міс­цевої екологічної ситуації;

• вироблення навичок здорового способу життя, закладення основ валеологічного орієнтування;

• спільна з сім’єю турбота про те, щоб кожна дитина зростала чем­ною, чесною, привітною, вихованою, інтелігентною, совісною, поряд­ною, гідною, любила своїх батьків, родину, друзів, рідну країну;

• забезпечення умов для повноцінного, своєчасного і різнобічного розвитку ініціативної, творчої та компетентної особистості, яка спро­можна різноманітно та адекватно, відповідно до потреб реального життя, кожної життєвої ситуації застосовувати надбані знання, спиратися на на­буті вміння, застосовувати здібності, адаптувати та оновлювати їх, а також використовувати різні способи виконання життєво необхідних дій;

• виховання активного пізнавального, морального (бережного, ша­нобливого), естетичного ставлення до навколишнього світу — явищ природи, предметів побуту, до людей, до власної особи;

• прилучення дітей до основних складових людської культури — рідної мови, традицій, звичаїв, праці, мистецтва, моралі та ін.;

• створення в дошкільному навчальному закладі та в сім’ї умов для оволодіння дітьми морально-етичними нормами та способами розв’язу­вання конфліктів і попередження ускладнень, розвиток внутрішньої по­треби і звички діяти за законами добра, честі й справедливості, форму­вання здатності бути не лише лідером, але, у разі необхідності, — старанним виконавцем; здатності захищати свої права, водночас, якщо цс необхідно, — поступатися своїми вигодами;

• забезпечення умов для виховання в дітей почуття гордості й відпо­відальності за духовні та культурні надбання свого народу, поваги і толе­рантності, дружнього ставлення до інших народів, їх традицій, культури; для дітей старшого дошкільного віку: формування розуміння переваг мирного життя, взаємодопомоги та взаємної поваги між народами; розу­міння дітьми війни як найстрашнішого лиха, яке виникає через неповагу і нетерпимість до інших.

Кiлькiсть переглядiв: 1001